Розділ «І»

Зрештою, борги, - вліпив у самісіньке око Притула.

- Знаєте, я в його справи якось не втручалась. І Нестор мене оберігав од зайвих клопотів і хвилювань. Він був…

- Але фірма «Плутон» зареєстрована на ваше ім’я, Анастасіє Михайлівно, - перебив мене Притула.

- Чиста формальність, - сказала я, завваживши, що він знає про нас набагато більше, ніж мені здавалося. - Я придумала цю назву і стала, так би мовити, хрещеною мамою.

- До речі, чому «Плутон»? - поцікавився він.

- Ви ж знаєте, чим займалася фірма. А Плутон - це той же Аїд, бог підземного світу, володар царства тіней померлих. Тільки Аїд звучить похмуро, а Плутон - ні.

Плутон означає «багатий», він володіє величезними підземними скарбами і людськими душами.

- Зрозуміло, - зітхнув Притула. - Облиште, як той казав, усяку надію ті, хто входить сюди… Здається, такий був напис біля входу до того царства?

- У Данте - так. Ви згадали цю крилату фразу тому, що фірма на мілині?

- Я не знаю стану вашого бізнесу, Анастасіє Михай лівно. Але якщо справа дійшла до банкрутства, то в таких випадках можна припускати й суїцид. І то не лише від безвиході. Колись навіть високі компартійні секретарі, спіймані на казнокрадстві, кінчали життя самогубством.

Ви думаєте, від ганьби? Ні, тільки для того, щоб справа не дійшла до конфіскації награбованого. Щоб усе залишити, як той казав, своїм вишкребкам. І якщо ви кажете, що чоловік вас дуже любив, то міг…

Господи, в які нетрі заліз цей жучок гнойовик! І все тільки через те, що я, дурепа, з самого початку не розповіла, як усе відбулося на моїх очах. А тепер задкувати було вже пізно.

- Зрозумійте мене правильно, - сказав він, - те, що чоловік утопився, як ви вважаєте, з необачности, знімає з мене всі клопоти. Та я хочу допомогти вам, Анастасіє Михайлівно, щось мене тут непокоїть. Не хочу вас заляку вати, але якщо фірма, а тепер і все майно належить тільки вам, то цілком можливо…

Зненацька задзвонив телефон, ми обоє завмерли і з насторогою подивились одне на одного.

Я підвелась і взяла трубку.

- Не знайшли? - спитав він.

- Ні.

- От бач, може, не все так погано. Молімо Господа Бога і сподіваймося на краще.

- Вибач…те, у мене тут люди.

- Я передзвоню, - сказав він і поклав трубку.