Розділ «Книга п'ята»

— Ні. З якої б то речі?

— Мабуть же, тобі часом хочеться побачити й інших людей, крім мене.

— А тобі хочеться бачити когось іншого?

— Ні.

— Мені теж ні.

— Я знаю. Але між нами є різниця. Я чекаю дитини, отож мені добре нічого не робити. Я знаю, що стала страшенно дурна й надміру балакуча, тим-то й думаю: може б, ти краще кудись поїхав, щоб я тобі не обридла.

— Ти хочеш, щоб я поїхав?

— Ні. Я хочу, щоб ти був зі мною.

— Саме так я й збираюся вчинити.

— Присунься до мене,— сказала вона. — Я хочу помацати твою гулю. Ой, яка велика.— Вона провела пальцями по гулі в мене на голові. — Любий, ти не хотів би відростити бороду?

— А ти хочеш, щоб я відростив?

— Було б кумедно. Цікаво ж побачити, який ти будеш з бородою.

— Гаразд. Відрощу. Ось зараз же й почну. Чудова думка. Хоч якесь діло буде.

— Тебе гнітить, що ти не маєш ніякого діла?

— Ні. Навпаки, подобається. Мені так дуже добре. А тобі хіба ні?

— Мені чудово. Але я боялася, що тепер, коли я така товста, тобі може бути нудно зі мною.

— Ой Кет, ти не уявляєш собі, як я тебе кохаю.

— Навіть отаку?

— Та яку завгодно. Мені так хороше. Ну скажи, хіба нам погано живеться?

— Мені добре, але я думала, може, в тебе неспокійно на душі.