Розділ «Частина друга»

20 000 льє під водою

— А є хоч трохи правди в цих оповідях? — озвався Консель.

— Нема, друзі, нема нічогісінько, крім того, що вони переступають межі вірогідності і стають казкою або легендою. Просто уяві оповідача треба як не причини, то хоч приводу. Безперечно, серед кальмарів і спрутів трапляються величезні, але, відома річ, не такі, як китоподібні. Арістотель твердив, що бувають кальмари п'ять ліктів завдовжки, себто три метри десять сантиметрів. Наші рибалки подибували спрутів понад метр вісімдесят сантиметрів завдовжки. В музеях Трієста і Монпельє зберігаються кістяки спрутів два метри завбільшки. Проте, за визначенням натуралістів, один із спрутів довжиною шість футів мав мацаки двадцять сім метрів. Цього досить, щоб він став страхітливою почварою.

— А зараз таких ловлять? — спитав канадець.

— Якщо й не ловлять, то, в кожному разі, моряки часом бачать їх. Один мій друг, капітан Поль Бос із Гавра, разів кілька запевняв, ніби здибав у Індійському океані це величезне страхіття. Але найдивовижніший випадок — і він спростовує всі сумніви щодо існування велетенських спрутів, — трапився 1861 року.

— Який же то випадок? — запитався Нед Ленд.

— Ось який. 1861 року на північний схід од Тенеріфе, на тій самій широті, де ми зараз, команда сторожового судна «Алектон» помітила страхітливого кальмара. Капітан Буге наблизився до тварини й атакував її гарпунами та рушничними пострілами, але не домігся успіху, бо кулі й гарпуни пронизували м'яке тіло, як драглі. По кількох марних спробах на кальмара вдалося накинути зашморг. Зашморг ковзнув до хвоста і аж тут затримався. Тоді заходилися витягати страховиддя на борт, та воно було таке важке, що линва відтяла йому хвоста, і, втративши ту оздобу, кальмар шубовснув у море.

— Нарешті хоч один факт! — сказав Нед Ленд.

— Факт незаперечний, мій любий Неде. Цього молюска навіть запропонували назвати «кальмаром Буге».

— А скільки він був завдовжки? — спитав канадець.

— Мабуть, метрів із шість? — поцікавився Консель; стоячи при вікні, він пильно придивлявся до заглибин у скелях.

— Саме такий, — відповів я.

— А чи не було в нього часом на голові,— вів Консель далі,— восьми мацаків, що звивалися, ніби гадючий вивід?

— Були й мацаки.

— А очі — вирлаті й здоровенні?

— Авжеж, Конселю.

— А рот схожий на папужий дзьоб, тільки величезний?

— Схожий, Конселю!

— Тоді хай пан професор гляне, — спокійно промовив Консель, — ондечки як не кальмар Буге, то принаймні один з його братів.

Я повернувся до Конселя. Нед Ленд кинувся до вікна.

— Ну й почвара! — вигукнув він.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «20 000 льє під водою» автора Жюль Верн на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга“ на сторінці 79. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи