Розділ «ПІДВОДНА ОДІССЕЯ КАПІТАНА НЕМО»

20 000 льє під водою

Найбільше в світі я люблю море, музику й волю…

Жуль Верн

Роман «20 000 льє під водою» — один із найкращих творів видатного французького письменника-фантаста Жуля Верна. І не тільки тому, що в цьому романі яскраво проявилася неабияка майстерність митця втілювати в художні образи свої уявлення про майбутні досягнення науки й техніки, — в цій книзі письменник реалізував свою давню і величну мрію: «написати поему, яка прославляла б море».

Жуль Габріель Верн народився 8 лютого 1828 року в родині адвоката, що мешкала в Нанті, одному з найбільших портів Франції.

Першою вчителькою майбутнього письменника була пані Самбен, вдова загиблого капітана далекого плавання, яка ніколи не втрачала надії на його повернення. З дитинства хлопець удихав солонкуватий запах моря, вдивлявся в блакитну далечінь, де мріли тріпотливі вітрила океанських кораблів. Вони пливли до далеких країв, незвіданих і таємничих, і в свідомості малого Жуля зароджувалася велика мрія…

Свою першу подорож Жуль Верн здійснив в одинадцятирічному віці, виявивши достатньо рішучості й кмітливості як на свої літа: він утік з дому, найнявся юнгою на корабель, який плив до Індії. Утім, його сміливі наміри швидко зазнали краху: у першому ж порту батько наздогнав утікача, і той мусив дати обіцянку «ніколи не пускатися в мандри, хіба що в мріях».

У майбутньому доля більше сприятиме романтичним нахилам Жуля Верна: він матиме власний вітрильник, на якому не лише подорожуватиме, а й писатиме свої романи!

За родинною традицією Жуль мав обрати кар'єру юриста. У 1847–1850 роках за наполяганням батька він вивчає право в Сорбонні. Найбільше враження справив на юнака Париж, місто, що «вабило всіх, а особливо молодь». У листі до батька Жуль захоплено ділиться своїми враженнями: «Яка насолода для мене… бути в курсі всіх літературних подій, ловити найновіші віяння, стежити за різними фазами, через які проходить література… Тут можна зробити глибокі спостереження над сучасним і замислитися над майбутнім». Найсуттєвіше сказано: відтепер Жуль чітко усвідомлює своє призначення — література. Знайомство з Александром Дюма-батьком, що вельми прихильно поставився до юнака й підтримав його починання, надало Вернові впевненості й зміцнило його рішення присвятити себе літературній діяльності.

Значний вплив на літературну долю Жуля Верна мала зустріч 1862 року з видавцем Жулем Етцелем, який залучав талановитих авторів до співробітництва в новому дитячому журналі. «Журнал виховання та розваг» — а разом з його випуском планувалося також видання однойменної бібліотеки новинок дитячої літератури — ставив за мету популяризувати серед юних читачів природничо-наукові знання й найкращі твори вітчизняних та зарубіжних письменників. Жуль Етцель дуже прихильно ставився до молоді. «Діти — наше майбутнє,— казав він, — їм треба прищеплювати віру в прогрес, віру в людину, що робить незвичайне звичайним і здатна стати володарем природи, господарем власної долі. Ми повинні навчати й виховувати розважаючи…»

Так сталося, що саме Етцелеві Жуль Верн передав рукопис свого першого роману «П'ять тижнів на повітряній кулі», в якому сміливо поєднав дві наукові проблеми, які особливо хвилювали його сучасників: кероване повітроплавання й дослідження Центральної Африки. Досвідчений видавець і тонкий поціновувач винахідництва, Етцель одразу зацікавився романом — саме такого автора йому бракувало для здійснення грандіозних задумів! І зробив дещо несподіваний і незвичний крок: запропонував Вернові довготривалий контракт, замовивши йому цілу серію книжок під загальною назвою «Незвичайні подорожі». До неї увійшло 65 романів — увесь творчий доробок письменника. Таким чином, Етцель «створив» Жуля Верна, а Жуль Верн у свою чергу став творцем нового літературного жанру — реалістичної наукової фантастики.

Ідея нового, покладена в основу твору, — ось, певне, найбільш загальне визначення її сутності. І нового не будь-якого, не лише незвичайного, але такого, що виростає з різних сфер людської діяльності — науки, техніки, побуту, суспільних відносин. Талант Жуля Верна ґрунтувався на дивовижній здатності абстрагуватися від навколишньої дійсності й силою уяви переноситися туди, де діяли його герої. Наукова вірогідність і наукове передбачення — ось основа фантастики «Незвичайних подорожей».

Однак уяву письменника живили цілком реальні ситуації, а його геніальна інтуїція базувалася на глибоких знаннях з найрізноманітніших галузей науки: географії, фізики, математики, астрономії. Заслуга Жуля Верна в тому, що вперше в літературі наукові й насамперед технічні досягнення, які раніше служили лише тлом чи деталлю сюжету, стають центральним об'єктом художнього полотна. «У його творах майже завжди йдеться про цілком здійсненні винаходи та відкриття, й іноді він напрочуд точно передбачає дійсність. Його романи викликали практичний інтерес: він вірив у те, що змальоване ним буде винайдене. Він допомагав своєму читачеві освоїтися з майбутнім відкриттям і зрозуміти, які воно матиме наслідки…» — писав англійський фантаст Герберт Уеллс про свого талановитого попередника.

Головний нерв творчості письменника-фантаста — перебудова світу. Вигадуючи майбутнє, Жуль Верн зображував його як удосконалене сучасне. Всесильний розум заволодіє природою. Усі чотири стихії: земля, вода, повітря й вогонь — неминуче будуть підкорені людиною. Спільними зусиллями людство не тільки перебудує свою планету, а й відкриє нові світи. «Щастя всміхається відважним…» — переконаний Жуль Верн. Герої «Незвичайних подорожей» винаходять дивовижні машини, підводні й повітряні кораблі, здійснюють географічні відкриття, досліджують кратери вулканів і морські глибини, проникають у неприступні хащі, відкривають нові землі, стираючи з географічних карт останні «білі плями». Тільки утверджуючись у реальному світі своєю діяльністю, долаючи перешкоди, які ставить природа, людина може знайти себе. У романах Жуля Верна винахідники, інженери, будівельники споруджують прекрасні міста, зрошують безплідні пустелі, знаходять способи прискореного росту рослин з допомогою апаратів штучного клімату, конструюють електричні прилади, що дають змогу бачити й чути на великих відстанях, мріють про практичне використання внутрішнього тепла Землі, енергії Сонця, вітру й морського прибою, шукають шляхи продовження життя й заміни виснажених людських органів новими й чимало інших чудових речей, які полегшують життя й працю людини та допомагають їй удосконалювати світ.

У липні 1865 року Жуль Верн одержав листа від Жорж Санд із подякою за надіслані романи «Подорож до центру Землі» і «Від Землі до Місяця». Молодий автор був зворушений прихильністю великої письменниці. Та особливо йому запала в душу одна фраза з її листа: «Сподіваюся, що незабаром Ви поведете нас у морські глибини і Ваші герої мандруватимуть у підводних апаратах, удосконалених Вашими знаннями та фантазією». Заповітне бажання оспівати бентежну морську стихію знову спливло з глибин свідомості. Настав час реалізувати велику мрію.

Отож первісним сюжетом книжки було море й любов до нього. Однак Жуль Верн був змушений визнати, що морські хвилі, шторми — це тільки поверхня, зовнішня оболонка; аби заволодіти серцем Амфітріти[93], пізнати всю її чарівність, треба проникнути в глибини морської товщі й дослідити безодні, де заховані незліченні багатства. «Підводна мандрівка» — таким був задум роману, але назва кілька разів змінювалася: «Мандри під хвилями океану», «25 000 льє під водою» й нарешті «20 000 льє під водою». Але як обернути мрію на реальність?

І письменник заходився ретельно вивчати наукові праці про підводне плавання. У старому морському журналі за 1820 рік він натрапив на статтю, де йшлося про перші в світі «підводні човни».

У середині 50-х років XVII століття французький монах Фурньє побував на Запорізькій Січі, й ось що він розповів про «підводні піроги» козаків: просмолений човен перевертався, до його бортів прив'язувалися мішки з піском; повітря, яке залишалося під дном човна, вистачало, аби кілька чоловік могли непомітно підкрастися по мілководдю до ворога.

Перший справжній підводний човен з металевою обшивкою збудував американський механік Вашнелл. «Черепаха» — таку назву одержав цей човен — нагадувала яйце, що складалося з двох половинок, скріплених болтами, й приводилося в рух веслувальним гвинтом, який обертався з допомогою руків'я. «Черепаха» загинула на рейді Нью-Йорка при спробі підірвати англійський корабель «Ігл».

1797 року, в розпал війни Франції проти Англії, американський інженер Роберт Фултон запропонував французькому урядові свій проект підводного човна. Човен мав видовжену сигароподібну форму, мідний корпус був скріплений залізним каркасом. Коли човен спливав на поверхню, то складана щогла з вітрилом перетворювала його на звичайний надводний корабель. Жуль Верн добре вивчив конструкцію підводних човнів тогочасних винахідників Аунлея, Бауера, а корабель «Плонжер» — справжній гігант — письменник бачив на власні очі.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «20 000 льє під водою» автора Жюль Верн на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПІДВОДНА ОДІССЕЯ КАПІТАНА НЕМО“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи