Розділ «Частина друга»

— Є безпосередня небезпека?

— Ні.

— «Наутілус» сів на мілину?

— Так.

— І це сталося через…

— Примху природи, а не з вини людей. Ми маневрували дуже точно. Та часом ми безсилі проти закону рівноваги. Можна йти всупереч людських законів, але чинити опір законам природи — марно.

Дивний момент обрав капітан Немо для філософських роздумів. Зрештою, цією відповіддю він мені нічого не пояснив.

— Чи не можна взнати, капітане, — запитав я, — що призвело до нещасливого випадку?

— Перекинулась величезна крижана брила, ціла гора. Коли основу айсберга розмивають тепліші води або вона руйнується, раз по раз стикаючися з іншими брилами, — центр її ваги переміщається вгору. Тоді айсберг перекидається шкереберть. Саме це й сталося. Перекинувшись, брила вдарила по «Наутілусові», що пропливав мимо. Потім, ковзнувши по сталевому корпусі, зі страшенною силою підхопила його і витиснула догори, в менш щільний шар води, де «Наутілус», накренившись, і лежить зараз.

— А чи не можна звільнити судно, випорожнивши резервуари, щоб тим самим врівноважити його?

— Саме це зараз і роблять, пане професоре. Чуєте — працюють помпи. Ось гляньте на стрілку манометра. Вона показує, що «Наутілус» підіймається, але воднораз підіймається й брила. Доки якась перепона її не зупинить — наше становище не зміниться.

І справді, «Наутілус» весь час хилило на правий борт. Коли айсберг зупиниться, судно, ясна річ, зразу вирівняється. Але хтозна, чи ми зараз, піднявшися вище, не вдаримося в льодову кору і не попадемо в лещата двох крижаних масивів?

Я міркував, чим все це може скінчитися. Капітан Немо й далі стежив за манометром. Від моменту, коли перекинувся айсберг, судно піднялося футів на сто п'ятдесят, проте й далі лежало під тим самим кутом нахилу.

Раптом корпус легко здригнувся. Картини на стінах салону помітно змінили положення. Стіни стали майже вертикально. Всі мовчали. Затамувавши подих, ми бачили, ми відчували — «Наутілус» випростовується. Підлога в нас під ногами ставала дедалі горизонтальніша.

Так збігло десять хвилин.

— Нарешті ми стоїмо прямо! — вигукнув я.

— Так! — мовив капітан Немо, йдучи до дверей.

— А чи випливемо?

— Звичайно, — відповів капітан, — тільки-но випорожняться резервуари, «Наутілус» вирине на поверхню.

Капітан вийшов, і невдовзі за його наказом судно перестало підійматися. Воно й зрозуміло — ми могли б ударитися в крижаний покрив; краще було триматися на цій глибині.