Розділ «Хробак»

— Джордане, а в чому полягає твоя теорія? — спитав Клай.

— Я думаю, що у початковій програмі був хробак, — відповів Джордан.

— Не розумію, але це нормально, — зізнався Клай. — Що стосується комп'ютера, то я можу користуватися тільки програмами Word, Adobe Illustrator і MacMail. В усьому іншому я повний чайник. Джонні довелося вчити мене, як розкладати пасьянс на моєму «Макінтоші». — Говорити про це було боляче. Згадка про те, як рука Джонні лягала на його руку, звільняючи мишку, завдала ще сильнішого болю.

— Але ж ви знаєте, що таке комп'ютерний хробак?

— Це щось таке, що потрапляє у комп'ютер і псує програми, так? Джордан підкотив очі, але підбадьорив:

— Близько до істини. Він може закопуватися глибоко, руйнуючи ваші файли та жорсткий диск. Якщо хробак потрапить до випробувальної версії якоїсь програми або у файли, які ви надсилаєте, — навіть додатки до електронної пошти, як це часто і відбувається, — то може розвинути вірусну активність і розповсюдитися далі. Часом у хробака з'являються маленькі хробачки. Сам хробак — мутант, і ці його клони зазнають ще сильнішої мутації. Поки що зрозуміло?

— Зрозуміло.

— Імпульс був комп'ютерною програмою, яку розіслав якийсь модем — тільки так вона могла працювати. Модем і досі її розсилає. Тільки в ній хробак, і він постійно точить програму. З кожним днем вона стає дедалі слабшою. ҐІҐО[41]. Ви знаєте, що таке ҐІҐО?

— Я навіть не знаю, як до Сан-Хосе дістатися, — чесно відповів Клай.

— Це означає «сміття на вході — сміття на виході», що закладеш, те і отримаєш. — Ми думаємо, що існують пункти перетворення, у яких фонери з нормальних роблять...

Клай згадав свій сон.

— На цьому я розуміюся краще.

— Але тепер їх програмують погано. Розумієте? І це підтверджується, оскільки найновіші фонери виявляються найслабшими. Вони б'ються між собою, поводяться не так, як інші, чи просто падають мертвими.

— Ти не маєш достатньої кількості даних, щоб це стверджувати, — одразу заперечив Клай. Бо думав про Джонні.

Джорданові очі досі сяяли, але тепер трохи згасли.

— Це правда, — сказав він і тут же підняв підборіддя. — Але це логічно. Якщо припущення правильне... якщо це хробак, який все глибше і глибше закопується в початкову програму... тоді кожен біт у тому, що я говорю, так само логічний, як і та латина, якою вони користуються. Нові фонери перезавантажуються, але це божевільний перезапуск не за встановленим порядком. Вони мають телепатичні здібності, але ще й досі можуть говорити. Вони...

— Джордане, ти не можеш робити такий висновок, ґрунтуючись тільки на даних про тих двох, яких я бачив...

Джордан не звернув на це уваги. Зараз він справді розмовляв сам із собою.

— Вони не ходять зграями, як інші, тобто не так тотально, бо вказівка збиратися в зграї у них встановлена неправильно. Натомість вони... вони не лягають допізна і рано встають. Знову повертаються до агресії, спрямованої проти власних побратимів. І якщо програмування постійно погіршується... невже ви не розумієте? Найслабшими будуть ті фонери, яких перетворили на таких в останню чергу!

— Це як у «Війні світів», — замріяно сказав Том.