Розділ «ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА»

Ви є тут

Іліада


ВИКУП ГЕКТОРОВОГО ТІЛА


1] Ігри скінчились, і всі порозходились люди ахейські 2] По кораблях своїх бистрих, бажаючи швидше вечері 3] Й сну зажити солодкого. Тільки Ахілл свого друга 4] Згадував любого й плакав, і сон, що усіх підкоряє, 5] Не подолав його, все він на ложі своєму метався 6] Й журно спогадував силу могутню і мужність Патрокла, 7] Скільки удвох пережить довелось їм і лиха зазнати 8] В битвах тяжких з ворогами і в хвилях бурхливого моря. 9] Все це спогадував він, рясні проливаючи сльози, 10] Лежачи то на боку, то навзнак, то ницьма раптово 11] Перевертаючись. То він, з постелі своєї схопившись, 12] Берегом моря блукав у нестямі. Отам і світання 13] Скоро застало його, осяваючи й море, і землю. 14] Швидко тоді в колісницю баских він запріг своїх коней 15] І, прив'язавши іззаду до повоза Ректора тіло, 16] Тричі його по землі волочив круг могили Патрокла, 17] Потім ішов спочивать до намету, а труп залишався 18] В поросі ниць розпростертим. Та з жалю до славного мужа 19] Феб-Аполлон захищав його тіло від всяких пошкоджень 20] Навіть по смерті. Егідою вкрив він йому золотою 21] Постать усю, щоб, волочачи тіло, його не калічить.

22] Так-то над Ректором він богосвітлим у гніві глумився. 23] З жалем богове на це дивилися вічноблаженні 24] Й тіло те викрасти світлого дуже просили дозорця. 25] Всім було рішення це до вподоби, крім Гери-владарки, 26] Крім Посейдона і крім ясноокої діви Афіни. 27] Як і раніше, ненависний був Іліон їм священний, 28] Старець Пріам і троянський народ за вину Александра:

29] Він образив богинь, що до нього прийшли в загороду, 30] Кращою визнавши ту, яка згубну дала йому втіху.

31] А як світання зоря на дванадцятий день заясніла, 32] Феб-Аполлон, до безсмертних звертаючись, так до них мовив:

33] «Немилосердні, жорстокі боги! Чи не вам на пошану 34] Спалював Гектор стегна биків і козлів бездоганних? 35] Нині ж не хочете й мертвого тіла його врятувати, 36] Бачить його не даєте дружині, матері й сину, 37] Батьку Пріамові й людям, які б на вогні попалили 38] Тіло його і належною шаною прах вшанували. 39] Волите завжди зловмисному ви помагати Ахіллу, 40] Мужеві, що справедливості в серці і щирого в грудях 41] Розуму в нього немає. Він схожий на дикого лева, 42] Що лиш на поклик могутньої сили й зухвалого духу 43] Напади чинить на людські стада, щоб поживу здобути. 44] Так же утратив Ахілл милосердя та навіть і сором 45] (Той, що і користі людям, і шкоди приносить багато). 46] Часом буває, що серцю близького втрачає людина – 47] Любого сина свого чи єдиноутробного брата, 48] Все ж, наридавшись удосталь, втамовує врешті скорботу: 49] Серцем-бо надто терплячим Мойри людей наділили. 50] Цей же, з грудей богосвітлого Гектора подих віднявши, 51] Кіньми навколо могили волочить убитого тіло 52] Друга свого, та ні слави, ні користі тим не здобуде, 53] Гнівний лиш осуд людський, хоч себе він і доблестю вславив. 54] В несамовитій злобі оскверняє він прах безчуттєвий». 55] В відповідь гнівно Гера промовила білораменна: 56] «Може, так і було б, як ти слушно сказав, Срібнолукий, 57] В разі б Ахілла однаково й Гектора ви шанували. 58] Гектор-бо смертний, з жіночих грудей молоком годувався; 59] Син же богині – Ахілл, сама я Фетіду зростила, 60] І згодувала, і заміж її віддала за Пелея, 61] Мужа, якого серцем безсмертні боги полюбили. 62] Всі ви, богове, були на весіллі, і сам ти на учті 63] Був із формінгою, друже негідних, як завжди, підступний!» 64] Відповідаючи, мовив до неї Зевс хмаровладний: 65] «Геро, на вічних богів ти розсердилась зовсім даремно. 66] Шана обом не однакова буде. Але ж бо і Гектор 67] Був серед смертних синів Іліона богам найлюбіший, 68] Теж і мені, – пам'ятав увесь час про дари, мені любі, 69] І не лишавсь мій ніколи вівтар без жертовної учти, 70] Без узливань і без диму, що ними шанують нас люди. 71] Про викрадання не думаймо, – Гектора мужнього тіло 72] Взяти не випаде потайки нам від Ахілла, якого 73] Мати і днями й ночами пильнує його невідлучно. 74] Хай-но з богів хто-небудь покличе до мене Фетіду, –

75] Дам їй пораду розумну, щоб серце Ахілла схилила 76] Взяти дари від Пріама і Гектора тіло віддати».

77] Мовив він так, і з верховин знялась вихронога Іріда 78] І посередині прямо між Самом та Імбром скелястим 79] В чорнії кинулась хвилі, аж моря глибінь застогнала. 80] Миттю в безодню поринула, наче грузило свинцеве, 81] Що, до розложистих рогів вола польового припнуте, 82] Тягне донизу гачок на загибель зажерливим рибам. 83] Там, у глибокій печері, застала Фетіду. Навколо 84] Німфи її оточили морські. Рясні проливала 85] Сльози над долею сина вона бездоганного: мав-бо 86] В Трої родючій загинути він од вітчизни далеко. 87] Близько прийшовши, промовила так бистронога Іріда:

88] «Встань-бо, Фетідо! Зевс тебе кличе незмінно премудрий!» 89] В відповідь мовила їй сріблонога богиня Фетіда:

90] «Що мені має безсмертних владар наказати? Соромлюсь 91] З горем моїм невимовним на зборах богів я з'явитись. 92] Все ж, я іду, – не марне те слово, яке він промовить».

93] Мовивши так, одягла покривало в богинях пресвітла 94] Чорно-сталеве, – одіння темнішого вже й не буває, – 95] І подалася у путь. Бистронога як вітер Іріда 96] Йшла попереду, й морська розступалася хлань перед ними. 97] Вийшли на берег вони і в небо високе майнули. 98] Широколунного Зевса побачили там серед кола 99] Зібраних разом блаженних богів, одвічно живущих. 100] Встала Афіна, й при Зевсу-батькові сіла Фетіда. 101] Гера, богиню вітаючи, тут золотий подала їй 102] Келих з іскристим питвом, і, випивши, та повернула. 103] Батько богів і людей до неї почав говорити:

104] «От на Олімп ти прийшла, хоч зажурена дуже, Фетідо! 105] Смуток у тебе в душі невимовний, – і сам я це знаю. 106] Та скажу тобі щиро, навіщо тебе я покликав. 107] Дев'ять вже днів між безсмертних триває страшна суперечка, 108] Гектором вбитим спричинена й городоборцем Ахіллом. 109] Тіло те викрасти світлого всі вони просять дозорця. 110] Я ж бо славу і тут Ахіллові хочу віддати, 111] Щоб і надалі твою любов зберегти і повагу. 112] В військо іди й свому синові волю мою перекажеш: 113] Гнівні на нього, скажи, всі боги, і найбільше з безсмертних 114] Сам я розгніваний тим, що, шаліючи серцем, тримає 115] Гектора він, не пускаючи від кораблів крутобоких. 116] Якщо боїться мене, хай Гектора тіло поверне. 117] Сам до Пріама, великого серцем, Іріду пошлю я – 118] Викуп за сина нехай до човнів принесе він ахейських, 119] Хай подарунки Ахіллові дасть, щоб його вдовольнити».


120] Мовив він так. Не противилась тут сріблонога Фетіда,


121] Кинулась швидко на землю вона із висот олімпійських 122] І у синівський намет увійшла. Там у тузі скорботній 123] Сина застала свого. А навкруг клопотались ретельно 124] Товариші його любі, готуючи спішно сніданок, 125] І барана густорунного різали вже у наметі. 126] Мати поважна сиділа біля свого рідного сина, 127] Гладила ніжно рукою й, озвавшись, йому говорила:

128] «Люба дитино! Навіщо й досі в журбі та печалі 129] Краєш ти серце собі, забуваючи навіть про їжу 130] Й ложе своє? Чи не краще б тобі із жоною в любовних 131] Ласках з'єднатись? Недовго-бо в мене ти житимеш, зовсім 132] Близько стоїть уже смерть і доля твоя нездоланна. 133] Слухай же швидше мене, я до тебе із вістю од Зевса. 134] Гнівні на тебе, він мовить, боги, а найбільше з безсмертних 135] Сам він розгніваний тим, що, шаліючи серцем, тримаєш 136] Гектора ти, не пускаючи від кораблів крутобоких. 137] Отже, віддай його тіло, прийнявши за мертвого викуп».


138] Відповідаючи, мовив до неї Ахілл прудконогий:


139] «Хай так і буде! Хто з викупом прийде, той мертвого візьме, 140] Раз уже сам Олімпієць рішуче того вимагає».

141] Стоячи під кораблями ахейськими, мати із сином 142] Довго крилатими так одне з одним мінялись словами. 143] Зевс же тим часом Іріду послав до священної Трої:

144] «Швидше, Ірідо, лети! Поспіши від осель олімпійських 145] До Іліона, великому духом Пріамові скажеш – 146] Викуп за сина нехай до човнів принесе він ахейських, 147] Хай подарунки Ахіллові дасть, щоб його вдовольнили. 148] Тільки один хай іде, щоб ніхто із троян не ішов з ним! 149] Хай лиш окличника візьме з собою, старішого віком, 150] Правити мулами в повозі міцноколіснім і в Трою 151] Тіло мерця привезти, що Ахілл його вбив богосвітлий. 152] Смерті нехай не боїться і страхом душі не тривожить. 153] Провідником у путі йому світлий ітиме дозорець – 154] Він проведе його скрізь і виведе аж до Ахілла. 155] А допровадить його до намету Ахілла, то смерті 156] Той не завдасть йому, й іншим Пріама убить не дозволить. 157] Бо не безумний Ахілл, не безсовісний, не безрозсудний, – 158] Зглянеться він і того, хто ревно благав, пожаліє».

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Іліада» автора Гомер на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи