— РОЗДІЛ ШОСТИЙ — Ґільдерой Локарт

Гаррі зрадів, коли пролунав дзвінок на обідню перерву. Його мізки були неначе викручена губка. Усі повибігали з класу, окрім нього і Рона, який розлючено калатав по парті своєю чарівною паличкою.

— Дурна, маразматична штучка!

— Напиши додому, щоб тобі прислали іншу, — запропонував Гаррі, коли паличка вистрелила цілим залпом іскор, немов під час феєрверку.

— Ага! Щоб отримати ще одного ревуна!.. — похнюпився Рон, запихаючи шиплячу паличку в торбу. — Ти сам винен, що зламав свою чарівну паличку!

Вони пішли на обід, і Ронів настрій не покращав, коли Герміона показала їм цілу жменю ґудзиків, які вона виготовила на уроці трансфігурації.

— Що там у нас після обіду? — поцікавився Гаррі, поспіхом міняючи тему.

— Захист від темних мистецтв, — миттєво відізвалася Герміона.

— Цікаво, — схопив Рон її розклад, — чи ти вже позначила сердечками Локартові уроки?

Почервонівши зі злості, Герміона вирвала розклад у нього з рук.

Пообідавши, вони вийшли на похмуре подвір'я. Герміона сіла на кам'яні сходи і знову поринула у читання "Вакацій з вампірами". Гаррі й Рон стояли й розмовляли про квідич, і тут Гаррі відчув, що хтось пильно на нього дивиться. Глянувши вгору, побачив дуже маленького хлопчика з волоссям мишачого кольору, який учора одягав Сортувального капелюха, а тепер приголомшено вирячився на Гаррі. В руках він тримав звичайний маґлівський фотоапарат, а коли Гаррі на нього подивився, враз почервонів.

— Як справи, Гаррі? Я… я — Колін Кріві, — затамувавши подих, відрекомендувався він і обережно ступив уперед. — Я теж у Ґрифіндорі. Як ти гадаєш… ти не образишся, якщо я… зроблю фото? — запитав він з надією, підносячи апарат.

— Фото? — тупо повторив Гаррі.

— Щоб я мав доказ про зустріч з тобою, — нетерпляче пояснив Колін Кріві, підступаючи ще на крок. — Я все про тебе знаю. Мені всі розповідали. Про те, як ти вижив, коли Відомо-Хто намагався тебе вбити, і як він щез і таке інше, і про те, що в тебе на чолі й досі є шрам-блискавка, — він пожадливо розглядав волосся Гаррі, — а хлопець із моєї спальні сказав, що варто тільки проявити плівку в належному розчині, і тоді фотки рухатимуться.

Тремтячи від збудження, Колін набрав повні легені повітря і повів далі:

— Тут класно, правда? Я навіть не знав, що всі ті дивні речі, які я виробляв, називаються магією, поки не отримав листа з Гоґвортсу. Мій тато розвозить молоко, він теж не міг повірити. Тому я й роблю цілу купу знімків, щоб надіслати йому додому. Було б чудово, якби я мав твоє фото, — благально глянув він на Гаррі, — може, твій товариш міг би зняти нас удвох? А ти б тоді його підписав?

— Підписав би фото? Ти роздаєш фотки з автографами, Поттере?

Гучною луною на подвір'ї обізвався в'їдливий голос Драко Мелфоя. Він стояв за Коліновою спиною, а по обидва боки від нього були, як завжди, його здоровенні приятелі-головорізи Креб і Ґойл.

— Карочє, усі в чергу! — загиготів на весь двір Мелфой. — Гаррі Поттер роздає фотки з автографами!

— Це неправда! — сердито заперечив Гаррі, стиснувши кулаки. — Заткнися, Мелфою!

— Ти просто заздриш, — утрутився Колін, усе тіло якого було десь таке завтовшки, як шия у Креба.