— РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ — Таємна кімната

Запала промовиста тиша.

— Я спробую розчистити прохід, — сказав Рон, намагаючись говорити якомога спокійніше. — Щоб ти міг… пройти сюди. Але, Гаррі…

— Бувай! — спробував додати впевненості своєму тремтячому голосові Гаррі.

І він рушив сам-один повз величезну зміїну шкіру.

Поступово звук від каміння, яке пересував Рон, затих удалині. Тунель кілька разів звернув убік. Гаррі відчував напругу кожною клітинкою свого тіла. Він хотів, щоб тунель швидше закінчився, але водночас боявся того, що йому доведеться там побачити.

І ось нарешті, проминувши ще один поворот, він побачив попереду масивну стіну, на якій були вирізьблені дві переплетені змії. У їхніх очницях виблискували великі смарагди.

Гаррі наблизився до них, і в горлянці йому цілком пересохло. Цього разу не треба було уявляти, Що ці кам'яні змії справжні — їхні очі й так були на диво живі.

Тепер він знав, що робити. Прокашлявся, а смарагдові очі ніби замерехтіли.

— Відчиніться! — ледь чутно прошипів Гаррі.

Змії розплелися — і стіна зі скрипом розсунулася: її половинки плавно ковзнули вбік. Тремтячи з голови до ніг, Гаррі увійшов досередини.