Розділ «Кафизма №5»

12Віддають мені злом за добро, осиротили душу мою.

13Я ж, коли хворіли вони, одягався в одежу скорботи, смиряв постом душу мою, і молитва моя від серця мого не спинялася.

14Наче за приятелем або за братом своїм я побивався, ходив, сумуючи та плачучи, наче за матір’ю.

15А вони з нещастя мого радіють, збираються та радяться, як збільшити рани мої, ганьблять мене, не знаю, за що;

16спокушаючи, насміхаються, скрегочуть на мене зубами.

17Господи, чи довго будеш дивитися на це? Одведи душу мою від злочинства їхнього, від левів — самотню мою.

18Я буду прославляти Тебе на великих зібраннях, серед численних народів буду хвалити Тебе,

19щоб не торжествували наді мною ті, що ворогують проти мене даремно, не переморгувалися очима своїми ті, що ненавидять мене без вини.

20Бо не про мир говорять вони, а проти мирних землі складають свої замисли.

21Розширюють на мене уста свої і кажуть: “Добре, добре, бачили очі наші”.

22Ти бачив це, Господи, не мовчи. Господи, не віддаляйся від мене.

23Встань, Господи і заступись за правоту мою. Розбери тяжбу мою, Господи мій і Боже мій!

24Розсуди мене, Господи, за правдою Твоєю, щоб не величалися вони наді мною.

25Щоб не говорили в серці своїм: “Добре, [добре!] цього ми бажали”. Щоб не сказали: “Ми поглинули його”.

26Нехай постидяться й осоромляться ті, що радіють з мого нещастя. Нехай покриються соромом і ганьбою ті, що вихваляються проти мене.

27І нехай радуються і веселяться ті, що співчувають правді моїй. І нехай завжди кажуть: “Який величний Господь, що бажає миру рабові Своєму!”

28А язик мій буде звіщати правду Твою та прославляти Тебе по всі дні.

Начальнику хору.

Раба Господнього Давида.

1-2Навчився беззаконник грішити в серці своїм; нема страху Божого перед очима його.