Розділ «Кафизма №14»

6Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води.

7Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають.

8Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них.

9Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю.

10Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.]

11Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою.

12Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям.

13Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля.

14Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі.

15І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб — підкріпляє серце людини.

16Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх.

17Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище.

18Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців.

19Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій.

20Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова.

21Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі.

22Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх.

23Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора.

24Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого.

25Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої.