Розділ «ОПОВІДАННЯ ДРУГЕ (РОКИ 1590-1648). БОРОТЬБА ЗА ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ З-ПІД ПОЛЬЩІ»

Не одна пані ляшка удовою зосталась.

Озоветься одна пані ляшка:

«Нема мого пана Яна,

Десь його зв'язали козаки, як би барана,

Та повели до свого гетьмана».

Озоветься друга пані ляшка:

«Нема мого пана Кордашка!

Десь його Хмельницького козаки повели до свого коша».

Озоветься третя пані ляшка:

«Нема мого пана Якуба!

Десь узяли Хмельницького козаки та, либонь, повісили на дуба».

Після Корсунського бою, а саме 8 червня, Хмельницький звертався з листом до московського царя Олексія Михайловича, просячи його вдарити з своїм військом на Смоленськ проти поляків і тим допомогти одновірному народу українському визволитись з утисків католицького панства; та тільки московські правителі не дивилися на українців, як на братів. Козацьке повстання вони мали за хлопський бунт, і, на прохання поляків, пограничні московські воєводи Сівський та Хотмиський вже мали наказ йти до Корсуня на поміч не козакам, а полякам. Вони не поспіли того зробити, бо Хмельницький хутко погромив польське військо.

З-під Корсуня Хмельницький вирядив татар у Крим, а запорожців розпустив по Україні загонами вимітати з руської землі панів та євреїв. Сам же гетьман з реєстровими козаками перейшов до Білої Церкви і почав там складати нові полки українського козацького війська.

Запорожці, поприлучавши до себе готові вже ватаги повстанців, ходили по Україні, руйнуючи польські маєтки, замки й городи та визволяючи людей на волю. Загони їхні з усяким днем зростали, гуртували до себе по кілька тисяч козаків – і скоро ймення ватажків тих загонів, полковників та курінних отаманів Війська Запорозького – Нечая, Богуна, Перебийноса, Ганжі, Остапа, Половянка, Морозенка, Гайчури, Кривошапки, Гаркуші, Вовгури та багатьох інших облетіли всю Україну і прославилися у народних піснях та думах, яко ймення борців за визволення поневоленого українського люду; душі ж польського панства та душі прибічників і підручних того панства – орендарів ті ймення виповнили жахом.

Наймилішими народові героями повстання були. якщо рахувати по кількості складених про них пісень, полковники Війська Запорозького: Перебийніс, Нечай та Морозенко. Одну з пісень про Перебийноса можна й зараз почути по всій Україні і не тільки од кобзарів, а й по селах, по бурсах і по військових школах.

Ой, не дивуйтеся, добрії люде,

Що на Вкраїні повстало:

Ой, за Дашевим, під Сорокою,

Множество ляхів пропало!

Перебийніс водить немного —