TextBook Ті ж і М а к с и м.
М а к с и м. Та що це у вас таке, нехай бог бороне, трапилось? А мені і кажуть люди, що у Антона щось непевне скоїлось, та я не пойняв віри.
З а в а д а. Карає нас господь за гріхи наші.
Б о р и с. Пропащий я, пропащий!
М а к с и м. Гріх вам, гріх, паничу, так вбиваться! Не люди її одіймають у вас, а бог милосердний! Бог дав їй життя, бог і бере. Він один властивець над нами, і ми не повинні ремствувати на його святу волю.
Б о р и с. Не ремствую я, а очевидячки загибаю!…
М а к с и м. А подивіться, паничу, на нас, сліпих людей, та поспитайте, – якого горя ми не перебули? На наших очах люди одіймали дівчину од милого і на його очах її безчестили; на наших очах брали молоду з-під вінця і вели в хороми на безчестя, а потім… (Махнув рукою). Отже ми усе те пережили, пам’ятаючи, що е бог милосердний на небі, котрого заміри нам не відомі. А чи давно, паничу, ви похвалялися здолати нашу мужицьку ваготу і працю? Та чи вам же, паничу, бороться з тими життями?
О к с а н а (тихо). Хто помер? Борис…
Б о р и с. Моя зоре, мій раю!… Оксано, Оксаночко, прости мене!… Чого ж ти так пильно дивишся на мене?… Це ж я, твій любий, твій суджений!
О к с а н а. «Твій любий, твій суджений!» Лягай мерщій в домовину!
Б о р и с. Де ти, серденько, бачиш домовину?…
О к с а н а. Дай я поцілую твої очі! (До його придивляється). Який страшний погляд!… «Мертвого з гроба не вертають!» Хоч одну іскру жалю… Не треба грошей… на подзвіння… Чого ж сичиш на мене? Пані, гадина… повзе вона… повзе до мене!… Заховайте мене!… Повзе, впивається в моє серце… Геть, геть!… Одірвіть, одірвіть її… (Умирає).
Б о р и с. Що це з нею? Оксано, Оксаночко!… Ні,вона не вмерла!… Стигнуть очі, холонуть руки, серце не б’ється! Оксано!… Вона мертва!… Страшно, страшно!… Дивіться, вона вкоряє мене своїм поглядом. (Одскакує від неї). Рятуйте, рятуйте!…
Г о р н о в. Друже, поклич на поміч розум і покорись його силі!
З а в а д а. Донечко, донечко, на кого ж ти мене покинула?! (Рида).
Ява 4
Ті ж і С т е п а н.
С т е п а н (вбіга). Оксано, Оксано! Я помстився за тебе! Оцими власними руками я роздер пащеку Теклі, отій лютій гадині!…
М а к с и м. Не чує вже Оксана твоєї звістки!…
Завіса
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Доки сонце зійде – роса очі виїсть» автора Кропивницький Марко на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДІЯ ЧЕТВЕРТА“ на сторінці 3. Приємного читання.