І божий світ сукном похоронним окрився.
ХІІІ
«О сни мої страшні, моє пророкуваннє!» —
Рекла Хадиза і нежива впала.
Над нею мамка в плач; між слугами риданнє…
Вона, мов білий віск, німа лежала.
Іде з листом їздець, у землю втупив очі…
Так! серце здалеку біду почуло…
Справдились віщі сни, ясновидця пророчі!
Ви, радощі, до раю полинули
І землю травуром навіки обгорнули!
ХІV
Вона злила всіх слуг в одно духовне тіло,
Надихала їх вірою святою,
І, мов той херувим, на небо відлетіла,
Сіяючи, як сонце, красотою.
«О, положу ж на ній страшне рукописаннє! —
Рече їздець, облившися сльозами. —
Нехай їй Азраїл несе, на привітаннє,
Туди, де сльози не течуть річками,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Магомет і Хадиза » автора Куліш Пантелеймон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „4. Пісня друга“ на сторінці 7. Приємного читання.