Розділ «Ритми»

там високо червону короговку,

де й сам орел гнізда не сміє звить!

Як порива мене палке бажання

піти туди пісками, чагарями,

послухати гірської пущі гомін,

заглянути в таємную безодню,

з потоками прудкими сперечатись,

поміж льоди дістатись самоцвітні,

збудити в горах піснею луну!

Проводарем хай служить короговка,

нехай тримає на слизькій дорозі,

аж поки на верхів’ї не замає,

змагаючись проти гірського вітру.

Коли ж мене на півдороги стріне

важка лавина і впаде, мов доля,

на голову мою, тоді впаду я

на сніг нагірний, мов на білу постіль.

Хай по мені не плачуть смутні дзвони,

хай заспіває вільний, дзвінкий вітер,

закрутиться метелиця весела,