Розділ «Ритми»

вдалась ти крилатою, мусиш летіть!

Так, вільна, вільна пісня! Я не знаю,

на щастя чи на горе тая воля,

та я ще не скувала їй кайданів;

не знаю я, де взять на них заліза

і на якім вогні вони куються.

Та певне вже – кувати не кувати,

а прийде час-година – розпадуться.

І стрепенеться визволена пісня,

і вирветься з неволі, як ридання,

що довго стримане, притлумлене таїлось

в темниці серця.

Не просіть потіхи

ви всі, що смутні, від такої пісні.

Нічого в ній лагідного нема.

Вона від туги й розпачу зродилась,

за скритий жаль вона помститись хоче

вогнем, отрутою, мечем двусічним туги.

Коли вам страшно – геть ідіть з дороги!

Хай пролетить ся пісня одиноко,