Розділ «Ритми»

ні в ясну одежу убрати не можу, —

б’є чорними крильми, мов хижая птиця,

і ранить, як тільки я хочу приборкать

її силоміць. Гей, шаленая пісне!

і в кого вдалась ти така непокірна?

Дивись, я сміюсь, коли серце ридає,

і погляд, і голос мені покорились,

я тиха, спокійна. А ти? – наче вітер!

Нема тобі впину. Тобі все одно,

що, стрівши, вогонь доведеш до пожежі,

що хвилі, спіткавши, розгониш до бурі,

що темнії хмари в хаос помішаєш,

що вбогу хатинку, останній притулок

важкою лавиною скинеш в безодню, —

тобі все одно! Той нехай собі плаче,

хто іскру лишив на шляху необачний,

хто човен непевній воді доручив,

хто вийшов в дорогу темненької ночі,

хто вбогу хатину, останній притулок,

поставив високо над краєм безодні, —