Розділ «Злочин»

Жінка нічого не розуміє.

– Відкіля це ти взяв? Я ж одержала святкову пайку.

– Одержала! – кинув іронічно Кметь. – Цим нагодуєш!

Сонька рішуче не може зрозуміти, чого від неї хоче чоловік. Рухи їй нетерплячі, очі заблищали. Вона положила кофту, підійшла до столу і спокійно спитала:

– Ну а де ж більше узяти?

Кметь мовчав.

– Ну, кажи ж, де? Я піду дістану!

– Люди дістають, значить, можна! —кинув Кметь.

Сонька сплеснула руками:

– То ж люди, а то ми. Люди знаєш, як дістають? День робить, а десять спекулянчить. Може, і мене поженеш туди? Як по-твоєму: і я буду шльондати по вагонах?

Кметь цілком погоджується з жінкою. Та почуває він, що підійшов якраз той момент, коли можна підвестись і, зціпивши зуби, замахнутись на Соньку.

– А чим же ти краща від людей? – задерикувато кинув Кметь.

– Що ти, розуму тронувся? – скрикнула Сонька. – Хто тобі дав право мене в курви приписувати? Прошу: «чим краща»? А тим краща, що не поїду я таскатися по станціях.

Кметь став біля столу, його гострі очі дивились униз, брови йому піднялись стрілками до чуба, а по смуглявих щетинистих щоках проходили нервові зайчики.

– А як заставлю? Що скажеш? – і він зціпив зуби.

Сонька здвигнула плечима:

– Не задавайся! Все одно діла не буде.

– Чого ж це? Може, в «совіт» подаси жалобу? – сказав Кметь і усміхнувся.

– На чорта мені твій «совіт» здався! Не буду спекулянчити – от і все.

Кметь одійшов до дверей і, вийнявши з кишені кисет, почав крутити цигарку. Та знову згадка про те, що Сонька може так чи інакше пошкодити його справі, – знову ця згадка викликала лють, і тоді він кинув задерикувато: