Із днів журби
із таємних сходу брам
виїжджа на небо сонце,
наче входить цар у храм.
І в моє вікно зирнуло
і сполошило стару,
невідступну, невмолиму
посидільницю журу.
Ся стара, погана відьма
тут сиділа цілу ніч
і зміняла своїм чаром
кожду думку, кожду річ.
Кождий мебель був мій ворог,
кожда книжка – то була
п'явка, що систематично
кров і мозок мій пила.
Кожда добрість – то наївність,
кождий друг – то хижий звір,
кожда думка – то помилка,
кождий спомин – то докір.
А як свідомість болющу
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати « Із днів журби » автора Франко Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „В плен-ері“ на сторінці 9. Приємного читання.