Розділ «В плен-ері»

пізнали зблизька твій верстат,

пізнали, як господарюєш ти, —

то за старим туманом поетичним

ми тисячі таких красот відкрили,

таких чудес і чарів,

що серце й ум в них тонуть, як у морі.

І – що найвище – ми

самих себе вілкрили!

Відкрили власну душу,

заглянули в верстат своїх думок,

свого чуття, бажання і змагання,

і там твою пізнали руку, мамо,

твої закони.

В тих снах пустих,

в ілюзіях відвічних

побачили таку ж реальну дійсність,

такі ж великі явища, як в зорях,

у Ніагари реві,

у скелях Гімалаїв.

І тут, у власному нутрі,