Розділ «Спомини»

А он під хатою дитя сільське

само, без мами, в чорній сорочині,

не ходить ще, малесеньке таке…

Пішла десь мати і дала дитині

У ручку бульбу, а дитина в рот —

і подавилась. Бачу я, вже сині

зробились щічки, ояі в стовп, от-от

задушиться дитина! Підбігаю,

підніс, струснув і, як то наш народ

в таких випадках робить, ударяю

легенько в карк, і випала як стій

із горла бульба. Легше віддихаю…

Та переляканий хлопчина мій

Як закричить! І вже прибігла мати

і бачить: пан якийсь чужий…"Агій!"

Мабуть, хоч мав би за сто літ вмирати,

то не забуду того, як вона

прожогом хопила дитя й до хати

побігла, як ненависна, гнівна

з очей її на мене іскра впала,