Розділ «VI»

Хай же щасливо до зір дійде, – йому поможи!

Дай, щоб Івана попутні вітри занесли аж до неба,

Там під покров свій прийми, Петре, благаю тебе,

Бо ж за життя особливо побожно молився до тебе

І догодити хотів завжди в усьому тобі,

Довго попостив, і тіло тим постом морив задля тебе,

І заборонених страв зовсім не брав він до вуст.

Отже, як тільки прибуде й застукає в двері Олімпу

Й буде стояти Іван в вас під дверима, як гість,

Голосом благоговійним до тебе у небі промовить, —

То вже жорстоким не будь сторожем біля воріт.

Голосом ніжно-ласкавим спитай його, Петре, як звати,

Й, тільки тобі відповість, вислухай та поможи.

Він не оратор, а з нього був добрий оратай у полі,

Тож за смиренні слова гостро його не суди.

Також і ти красномовним не був, коли сіті у воду

Сам запускав, – це було власне заняттям твоїм,

Став ось великим тоді, бо признав ти єдиного Бога

Голосом щирим, простим, Петре, у серці своїм.

Тож, як рибалка, люби рільника, ви обидва подібні,