Розділ «VI»

Вже не поможуть тобі ці ось скорботні слова.

Тож ти навіки прощай, спочивай у могилі сном вічним,

Зараз не чуєш мене, став ти глухим і твердим».

Так над покійним вона голосила, простягшись на гробі,

І повторяла слова ті без упину вона.

Часом небіжчика друзі близькі до попа йдуть з проханням, —

Це лиш буває, якщо друг їх покійний – багач, —

Щоб цей нестрижений піп написав чи послання скорботне,

Чи на прощання такі вголос слова заспівав:

«Дав тобі, Петре, ключі від небесного царства всевладний

Неба володар Христос: ключником царства зробив.

Ти відчиняєш і ти зачиняєш небесні палаци,

Врата небес стережеш, вхід у божественний храм.

Тут між живими не стало вже нашого друга Івана:

Вийшов в далекую путь, щоб приєднатись до вас.

Добра, побожна людина, Іван шанував свою церкву,

Грецьку він віру любив, завжди тримався її.

Петре, ти знаєш цього чоловіка, прийми його в небо,

Будь же, як сторож дверей, добрим для нього, пусти.

Як буде йти до небес крізь повітря прозоре, то, Петре,