Розділ «ХІІ»

Марина показала перстень Богуна. Старший на варті пропустив її і послав разом з нею козака до самої хати, де жив Богун.

Через кілька хвилин молода жінка увійшла до свого милого. Той сидів замислений, але, углядівши циганку, зрадів, бо це визначало, що й Марина тут близько.

– Сам Бог тебе посилає! – скрикнув він, – Чи здорова твоя господиня?

– Це я, Іване! Я тільки вбрата циганкою, щоб мене не пізнали!

Богун з несподіванки поточився од неї.

– Марино! Це ти? Ти покинула хана? ти утекла до мене?..

Козак ухопив її в обійми.

– Ми втечемо цю ж ніч... – говорив він, не пам’ятаючи себе. – І даю слово, що не тільки хан, а й саме пекло не відбере тебе у мене!

Він посадив Марину на лаву, горнув її до себе й цілував палко й ніжно, як сонце, що цілує своїм пекучим промінням спілу ягоду. Вона не змагалася. Сили покинули її й вона вся віддалася його запальним обіймам і поцілункам. Вона мліла у його обіймах і не мала сили перечити щастю, що його так довго, так жагуче бажала.

Нарешті вона опам’яталася.

– Рідний мій! Я бачила сьогодня тебе, коли ти виходив од хана. Як ти постарів, голубе мій!

Марина милувала рукою його трохи посивілі вуса і вкрите зморшками чоло.

– Скільки турбот, скільки страждання зазнав ти за дні того пекельного бойовища!

– Нудьга в’ялила мене, моя горлице... Нудьга не тільки через недолю України, але й за тобою, моя бажана!

– Я вгадала це! – сказала Марина. – Я побачила по очах твоїх, що ти нудьгуєш, і не мала сили, щоб не побачитись з тобою і не сказати тобі, що люблю тебе, як і колись любила.

– І тільки?!.. – з мукою спитав він.

– Тільки, моє серце! Я повинна вернутись до хана!

Руки козака впали і випустили її з обіймів. Щастя хвилини було розбите, як розбивається кришталевий кухоль з солодким питвом...

– Ти вернешся до зрадника, що згубив Україну?

– Ні, Іване. Я сама так гадала, що він зрадив, але вчора я з ним перебалакала. Все склалося так через нещастя. Татари налякалися великого польського війська і втекли. Хан заприсягнувся мені, що не розірве спілки з Хмельницьким і буде давати поміч Україні й надалі.