TextBook Іван. Чого не знаю, про те не охочий балакати!…
Ява 2
Ті ж, Микита і провідник; згодом деякі селяне.
Провідник. Здрастуйте, з празником будьте вітрові! А хто тут соцький?
Семен. Я! А що вам треба?
Провідник. Прийміть орештанта! Насилу довів… Казав же соцькому, що треба підводу, бо він немощний. Так ні! «Веди його, каже, пішки!…»
Семен (бере листи). Ану, Іване, прочитай, що тут написано! Ти ж хвалився мені, що трохи шурупаєш грамоти. Ану, чи краще від мене тямиш?
Іван (чита). «Отправляється при сьом для водворянія на мєстєжительства біглий крестьянін Нікіта Гальчук!…»
Семен і Іван. Микита?
Один із селян. Я ж казав, що ця людина мені ніби по знаку!… Аж це ось хто!
Микита (змучено). Так що ж, зраділи, що побачили?
Семен. Та як же!… Я думав, що тебе…
Микита. Нема на світі? Як бачиш, ше не здох! Подякував би милосердному, коли б був пропав!…
Семен (не знає, що казать). Та як же ти змарнів!… Тебе й пізнати не можна.
Микита (скипів). Твоє діло, – коли ти соцький, – розписатись!
Семен. Іване, ти ж тямиш грамоти, то розпишись.
Іван розписався, провідник пішов.
Що ж, як ти тепера, Микито?…
Микита. Зрадіють, мабуть, батько та мати… Певно, з радощів не знатимуть, де й посадовити свого сина!…
Семен. Та, може б, і справді зраділи, якби… Хіба ти й досі не чув?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дай серцеві волю, заведе в неволю» автора Кропивницький Марко на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДІЯ П'ЯТА“ на сторінці 2. Приємного читання.