Розділ «III»

– Мабуть, не з біса веселі, – додав другий наймит, – дивись, бра! ще й неначе пританцьовують чи навшпинячки спинаються, мов напідпитку. Мабуть, раденькі, що держать оті каганці в руках.

– От теперечки не буде нам сором вітать женихів в наших покоях! – сказала Текля Опанасівна, походжаючи по горницях та оглядаючи обставу.

– Шкода тільки, що в нас нема каміна з карнизом, де можна б було поставить отакі ляльки та цяцьки, німфи та фавни, як їх Люба понатикала в себе на каміні. Треба б нам доконечно заломить отих міських буржуазок, щоб не дуже-то пиндючились перед нами, – обізвалась Мелася.

– І навіщо їх заломлювать? Чи то ж варто пиклюваться за таку нісенітницю! Вони ж вас люблять щиро, – обізвалась Ліда.

– А вже ж пак! Вони якісь там нікчемні буржуазки, а ми ж дідичі й державці: маємо державу з діда-прадіда, – сказала гордовито мати, – ми пани, ми дворяни, а вони таки буржуазки, хоч вони мої й приятельки. А за це ніколи не забувайте, – напучувала дочок гордовита Текля Опанасівна.

– Я за це таки ніколи не забувала і завжди мала це на увазі, що вони якісь міські перепродухи та перекупки, що тільки вхопили шмат просвіти, – сказала Мелася. – В Люби таки є щось міщанське, як і в її рождениці Таїси Андріївни.

– Лучче було б, якби ви хоч частку грошей, потрачених на цю дорогу мебіль, були дали мені на поїздку в Фінляндію. Бо, признатись, я оце надумалась поїхати в Фінляндію та вивчиться ткати фінляндські полотна на нових маленьких верстатиках, – сказала Ліда, – одначе не маю роботи, то хоч вчитиму наших молодиць та дівчат вироблять полотно. Навчусь там робить сир: це вже для себе. Туди їдуть наші обидві сусіди задля цієї справи. Поїду й я з ними вкупі. Чого я буду сидіть отутечки на селі та байдики бити?

– Дух святий при нас та при хаті! – аж крикнула мати. – Що це ти вигадала? Це ж коштуватиме скажених грошей.

– А як ви їздили в Петербург, а звідтіль мандрували в Фінляндію, щоб подивитись на водоспади, то це й нічого? Це ж коштувало теж недешево, – обізвалась Ліда якось сумно. – Бачите, яка в світі правда!