Розділ «З подорожі до Гарца»

До хатинки любки хутко.

Одхилив би я запони

Біля ліжечка дівчини,

Стиха чоло цілував би

І ті устонька-рубіни.

І промовив би ще тихше

На лілейне ушко любці:

«Мила, вір в кохання наше,

Вір, що завжди будем вкупці!»

Пастух

Так! пастух у полі – владар,

Трон йому – гора крута,

Сонечко над головою —

То корона золота.

У ногах у нього вівці,

Мов підлесники двірські,

Двораки його – телята,

Гордовиті всі такі.

Козенята – то актори,

А пташки та корови,