Розділ «V»

Ні, любий, ти на світі потрібніший,

тобі ще є про що й про кого дбати.

Борцем не вдався ти, та після бою

подоланим подати пільгу зможеш,

як ти не раз давав… На бойовиську

не всі ж померли, ранених багато…

поможеш їм одужати, то, може,

колись там… знов зібравшися до бою,

вони тебе згадають добрим словом…

а як і ні – не жалуй, що поміг.

Сидять якийсь час мовчки, обнявшись.

Степан (підводиться і подає Оксані руку)

Ходім, я заведу тебе до хати.

Бач, сонце вже навзаході.

Оксана

Ходім.

(Спираючись на руку Степанову, іде до будинку. Не доходячи рундука, спиняється і обертається, дивлячись на західне сонце, що вже зникає за обрієм.)

Добраніч, сонечко!

Ідеш на захід…

Ти бачиш Україну – привітай!