Бояриня
Степан
Се навіщо?
Оксана
Ти не хочеш?
Степан
Ні, чом же?
(Дає руку Оксані.)
Оксана (дивиться на свою й Степанову руки).
От, здається, руки чисті,
проте все мариться, що їх покрила
не кров, а так… немов якась іржа…
як на старих шаблях буває, знаєш?
(Пускає його руку і лягає знов. Говорить повільніше, млявіше, з перервами.)
У батенька була така шаблюка…
вони її закинули… ми з братом
знайшли… в війну побавитись хотіли…
не витягли… до піхви прикипіла…
заржавіла. Отак і ми з тобою…
зрослись, мов шабля з піхвою… навіки…
обоє ржаві…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Бояриня» автора Українка Леся на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „V“ на сторінці 11. Приємного читання.