Розділ «ДIЯ П'ЯТА»

Р я б к о в а  й  Б о г д а н и х а (вбiгають з букетами, з квiтами й з начатим вiнком). Вiншуємо, вiншуємо нашу ненечку! (Дають букети).

Б о г д а н и х а. Уже сидите? Слава богу! Дай боже здоров'я й здоров'я!

Р я б к о в а. I здоров'я, i щастя, i всякого добра! (Цiлує у Лучицької руки).

Л у ч и ц ь к а (обнiма їх). Спасибi, мої дiточки любi, за пам'ять, за ласку, за щире бажання! Уже менi далеко краще… уже сиджу, а швидко й ходитиму… (Любує квiтами, нюха).

М а р и н к а. Дав би господь! Ану висипайте квiти… А бузок я в воду поставлю…

Л у ч и ц ь к а. Ах, якi квiточки, якi милi. Як пахнуть, а надто троянда…

М а р и н к а. Дайте я вам от сюди приколю її.

Л у ч и ц ь к а. З любистком, з любистком: я хочу, щоб мене любили… Отак! I бузку менi дай, щоб не забували… Я так бузок люблю!

М а р и н к а. Нате, нате!

Л у ч и ц ь к а. А цей вiночок ми докiнчимо; поможiть менi! (Почина з Богданихою радiсно плести).

Р я б к о в а (в сторонi, Маринцi). А що, як їй?

М а р и н к а. Лiкар каже, якби спокiй їй повний та теплi краї… то ще б була надiя, а то нема ради. (Утира очi).

Р я б к о в а. Жалiбниця наша! Заступниця наша!

Л у ч и ц ь к а (зневiрно). Про що ви там шепочетесь? Про мене?

М а р и н к а. Нi, то вона менi новини розказує, та аж насмiшила до слiз. (Штовха лiктем Рябкову).

Л у ч и ц ь к а. Розкажи й менi!

Р я б к о в а. Та то вчора Квятковська хотiла похвастатись вашою пiсенькою – "Прудиусом"; товкла її, товкла, та все нi в тин нi в ворота – судариня криворота! А таки наважилась спiвати… Ну й утяла ж до гапликiв! Музика – одне, вона – друге… нi тпру нi ну! А все ще дметься… аж поки з гальорки не крикнули: "Годi!"

Л у ч и ц ь к а. Невже їй трудно? Такий простий мотив… (Почина наспiвувати)

Як поїхав мiй миленький до млина, до млина,

А я собi Прудиуса найняла, найняла i т. д.