TextBook Л у ч и ц ь к а (склада руки). Боже! Милосердю i любовi твоїй краю нема!
М а р и н к а. Знов бентежитесь? Ну i не пущу його…
Л у ч и ц ь к а. Нi, нi! Я буду все робити…
М а р и н к а. Так от i заснiть.
Л у ч и ц ь к а. Не хочеться, рибонько… Я пiсля, пiсля засну… Слухай, я оцей час, як злягла, все думала про себе й про його. I знаєш, на чiм упевнилась? Що винувата я, а не вiн.
М а р и н к а. Це якраз по-вашому.
Л у ч и ц ь к а. Далебi! Я занадто кохала, стала зараз рабою, собакою вiрною… Вдарило лихо, а я, замiсть того щоб пiдняти крила i його пiднести, сама їх опустила… i впала…
М а р и н к а. Годi, бога ради, годi! Уже знов он колотиться серце!.. Ну, нехай вiн зовсiм правий, нехай!
Л у ч и ц ь к а (усмiхається). Так! Перевiрившись у менi, вiн почав свiтом нудити… А тут ще приревнував… Лихi люде пiдстроїли… Але рвiя – кохання!
М а р и н к а. Так, вiрю, вiрю… Тiльки мовчiть: бачите, i духу не вберете.
Л у ч и ц ь к а (обнiма). Не буду бiльше, не буду!
М а р и н к а. От надiньте ладаночку – бабуся принесла.
Л у ч и ц ь к а. Де, де? (Цiлує й надiва). Так бабуся моя сивесенька вернулась? Де ж моя ненечка?
М а р и н к а. В церквi; зараз прийде: сьогоднi ж вашого янгола! (Обнiма). Всього, всього, а найбiльше здоров'я!
Л у ч и ц ь к а. Правда, а я й забула. Одсунь, серце, фiранки i одчини вiконце… а то так темно…
М а р и н к а. Добре. (Пiднiма).
Л у ч и ц ь к а. Ах, як гарно! Яке сонечко ясне та веселе! Пiдведи мене, посади коло вiкна: менi так хочеться на божий мир глянути!
М а р и н к а. А ви не втомитесь?
Л у ч и ц ь к а. Нi, нi! Менi сьогоднi дуже легко… i серце перестало болiти… Переведи тiльки мене до вiкна…
М а р и н к а. Стiйте ж, я крiсло поставлю (ставить до вiкна) та накрию ще вас теплою хусткою, отак! А тепер берiться менi за шию…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Талан » автора Старицький Михайло на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДIЯ П'ЯТА“ на сторінці 4. Приємного читання.