Розділ «ДIЯ ЧЕТВЕРТА»

К о т е н к о. От злигався!.. Та що ти собi…

К в я т к о в с ь к а. Мовчи! Начитуєш? Начитуєш, як менi, поки не стала полюбовницею твоєю?

К о т е н к о. Та одсахнись! (Тiка).

К в я т к о в с ь к а. Мовчи! Начитуєш? У, як пiймаю, – начитаю i я!

К о т е н к о. Та… що ти… (Тiка далi).

К в я т к о в с ь к а. Мовчи! Начитаю!

К о т е н к о (у дверях). Тпху! Сатано! Тiкати, чисто тiкати!

В И Х I Д  III

Квятковська i Юркович.

Ю р к о в и ч (вбiга з галасом). Квiточко пишна! (Цiлує руки). Уф, яка прелiсть! Як розцвiли, як розвернулись! Красуня, богиня! А очi, очi! Найкращi зiрки з неба украли… I вас бог не кара?

К в я т к о в с ь к а (важко дише, хоче затаїть гнiв). Кара, iменно кара, i кара жорстока.

Ю р к о в и ч. Я помолюся за вас… може, умилосердю небо…

К в я т к о в с ь к а. Ще бiльш розгнiваєте: отакий грiшник i буде молитись? Грiшника вiзьми за адвоката, то й сама вскочиш у грiх, а я дитинка манесенька…

Ю р к о в и ч. Манесенька та гарнесенька! Ще ручку, ще й другу! (Цiлує). Антик! Я страшенно вам рад, страшенно… I вся публiка… Я тепер уже рецензентом став…

К в я т к о в с ь к а. О?! Цяця! (Опанувавши себе).

Ю р к о в и ч. I Лучицька з вами?

К в я т к о в с ь к а. Та з нами ж… А вам уже тьохнуло серце?

Ю р к о в и ч. Байдуже! Вона актриса – правда; але я сподiваюсь вами тепер тiшитись… Гомiн дiйшов i до нас.

К в я т к о в с ь к а. Не знаю, чи й побачите навiть мене: я тепер бiльше гуляю… От i сьогоднi вiльна.

Ю р к о в и ч. Яким робом? Перли не ховають, а показують…