Розділ «ДIЯ ЧЕТВЕРТА»

Котенко i Квятковська.

К в я т к о в с ь к а (влiта шалено). Чого се ви i сьогоднiшню, i завтрiшню мою роль, мою власну роль, передали Лучицькiй? Яке мали право? Нехтувати, топтати мене хочете, га?

К о т е н к о. Уже знов? Яка ти чудна та нерозсудлива! Що ж я маю чинити, коли публiка кричить: "Подавай Лучицьку!" Менi її власною шкурою не учити: вона нам грошики дає, вона нас годує, значить, повиннi ми її слухатись…

К в я т к о в с ь к а (вередливо). Ви перше не те кричали: ви не вважали на неї, не вважали на збори, а менi давали ролi, не спиняли мого розвитку.

К о т е н к о. Дурна ж ти: хiба тодi менi що болiло? Чужими боками можна боротись, а своїми дошкуля…

К в я т к о в с ь к а. Поки чужi боки були, так i дихати було вiльно, а як прибрав до рук, так тiльки про одного себе й дбаєш, зажера ненатлий!

К о т е н к о. Та не кричи, – от наказанiє! Ти б то уже грошей не любиш? Чим бiльше в касi, тим краще й тобi.

К в я т к о в с ь к а. Не хочу я грошей; я тобi ними в вiчi жбурну.

К о т е н к о. А я пiдберу й заховаю.

К в я т к о в с ь к а. У, огидливий хапуга! За що я загубила свiй вiк молодий? (Плаче). Нащо вiддала скарб свiй дiвочий?

К о т е н к о. Недержаний трохи…

К в я т к о в с ь к а. Що-о? Що? Та я тобi очi видеру!

К о т е н к о (одступа). Но-но! Стiй-бо! То я про себе…

К в я т к о в с ь к а. Про себе? Ну-ну, пожди! Ти щось починаєш знов подлювати? Поки оте кошеня не прибилося, поти й життя було!

К о т е н к о. Впроголодь…

К в я т к о в с ь к а. Не тобi тiльки, кабанюцi! А хористки? Не порався хiба з них талани робить? Га?

К о т е н к о. Ну, вже завела! Пiшла згадувать… От напасть! От влопався!

К в я т к о в с ь к а. Не бiйсь, так од мене не одчепишся! Може, я й сама тобi плюну межи очi, а доти не подарую свого! Знаю, знаю, певно, уже закортiло панiї, яку за патли вигнали з двору? Заманулося сухотньої повiї? Закохався у дохлу Лучицьку?

К о т е н к о. Та схаменись!.. (Одступа).

К в я т к о в с ь к а (напором). Мовчи! Бачу, бачу! Од того ти їй i потураєш! Перше, як гнав її, – то й незугарна, i неталановита, i приндя, а тепер уже й талан розшукав богорiвний?