Розділ «Дія четверта»

Самрось. Чуєш, Зінько? О, ось як треба мене доводити до розуму!.. Мамаша кажуть: не їдь на весілля, а я таки поїхав!.. Одно, що Зінька ублагала, а друге: недзя, кажу, брат єдиноутробний!..

Зінька (не присіда, ходить від одного вікна до другого). Довго як в церкві баряться!

Самрось. А хочеш, Зінько, я сьогодні не буду п’яний! От і кортітиме, а не буду п’яний!..

Степан взяв з божниці псалтиря і, розкривши, показує пальцем Самросеві.

Ява 4

Ті ж і Ганна.

Ганна (з короваєм у руках). Осьдечки вам і коровай! Та як виріс!.. (Здивувалася). О, і Зінька тут? Це вже, кумо, прикмета: як коровай росте, то так і’ талан молодих ростиме! (Ставляє на стіл). Тепер би й страву виймати з печі. (Кидається до печі). Зінько, давай повиймаємо страву.

Виймають і ставляють на припічок.

А мені сьогодні бог радість дав, та ще й яку: моя телиця-третяка отелилася! Чуєте, кумо? А мій уніс бичка в хату та й каже: оце ж подаруємо бика молодим! Кумо, чи діжа готова, щоб зараз перед поріг винести, як тільки молоді увійдуть у подвір’я? А кожух, кумо, де? Не забудьте вивернути вовною наверх, як зустрічатимете зятя!.. Де ж пляшка та чарка? Осьдечки! (Наслуха). Ой, либонь, вже йдуть? Вже, вже!.. (Підбіга до вікна). Швидше!

За лаштунками чутно весільний спів і музика підграє. З хати Ганна виносить діжу, рушником покриту.

Дружки (співають).

Котилося яблуко з Миргорода,

Підкотилось під ворота,

Відчиняйте ворота,

Бо їде Хведоня молода.

Ой ми були в церкві

Та бачили диво:

Два вінці на стільці,

Третій на голівці.

Вийди, матінко, вітайся,