Розділ «Дія четверта»

Де зерно, там і полова

Бо надворі річки-калюжки,

Будуть тобі гіркі дружки.

Пилип. Батьку! Беріть образа. Мати! Беріть хліб-сіль.

Чикалка. А молоді, дискать, вставайте і благословеніє родитильов… Так, дискать, і в нас, в Расєї!.. Да-да!

Степан бере образа, Хотина хліб, Роман і Хведоска підходять до них, боярин і дружка стелять долі рушник, на котрий молоді, ставши, вклоняються батькові й матері по тричі в ноги, цілують образ і хліб. Дружки втирають сльози. Всі виходять з хати, опріч Степана і Хотини.

Степан. Отакої! Чого ти, стара, хлипаєш? Кажи: слава господеві! Діждалися доччиного весілля, проси бога, щоб допоміг діждати й онуків!.. Сама Хведоска покохала Романа, сама й талан свій пильнуватиме, а не впильнує, сама й пошкодує!.. Думаєш, може, що вона не буде щаслива за Романом?

Хотина. Не сама я, Степане, плачу, плачуть думки! Жалко мені Романа, господи, як жалко! Де ж таки: мати рідна не поблагословила і батькові не звеліла!..

Степан. Отак! Батько благословив, тільки крадькома! Що ж: де жінка голова, там чоловік мачула! Я дивуюся, як ще Настя не наділа на Софрона очіпка, бо вона вже давно обернула його в бабу!.. (Сміється).

Хотина. Перед шлюбом при живих батькові-матері мусив прохати чужих людей, щоб поблагословили!

Степан. Зате тепер у Романа одним батьком буде більш! А пригадай, як нас з тобою споряджали до вінця: у мене ні батька, ні матері не було, а твої відцуралися. Звеліли пани везти до шлюбу: мене взяли з поля, від отари, тебе – з пташні, від гиндичат… Тадже ж прожили вік? Що не говори, а Роман Хведосці під лице!

Хотина. І до пари! Розпитувала я по людях: всі Романа шанують і почитують. Кажуть, що й тихий, і ввічливий, і розсудливий.

Степан. Найкраще, щоб був розсудливий та серце мав не крихке!.. А який грамотій!

Хотина. І ремесний! За котре діло не візьметься, кажуть: чи воза скласти, чи чобота пошити – до всього митець і все до краю доведе! Розказував мені Оверко-коваль. Каже, кую у кузні якось на тім тижневі орчик до попової брички, аж це Роман приходе в кузню. «Дайте,– каже,– дядьку, я трохи за вас потрудюсь, а ви спочиньте!» Як взяв молотка у руку. то так він у нього і заходив по кувадлі, як смичок по скрипці!.. «Не вспів,– каже,– я й люльки викурити, як він вже й орчика окував і пригнав!..»

Степан. За таким хистом не загине. (Помовчав). А що ж, чи все злагоджено в тебе?

Хотина. Страва вся вже вварилася, а коровай печеться у куми Ганни, спасибі їй, допомагай! У нас трохи тісненько-таки в хаті та й піч мала…

Степан. Ось як відгуляємо, дасть бог, весілля, зараз комору переробимо на світлицю; і будуть у нас хороми на дві половини!


Ява З


Ті ж Зінька і Самрось.

Зінька. Вже поблагословили молодих? Чи сподівалися гостей, чи ні, а мусите уконтентовувати!

Самрось. Здрастуйте! Поздоровляємо!..

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Де зерно, там і полова» автора Кропивницький Марко на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дія четверта“ на сторінці 6. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи