Розділ «ЛЕКЦІЯ 21-22. Естетична програма символізму. П.Верлен. А.Рембо»

Ніде ні схрону, ні нори,

Я від хортів не відкручуся. (Переклад М.Лукаша)

Теми його віршів - глибоко особисті. Про щоб він не писав, усе забарвлене його меланхолією, неясною тугою. Поет також любив зображувати дощ, тумани, сутінки, коли випадковий спалах світла висвічував частину нечіткої картини. Його вірші - це фіксація безпосередніх миттєвих вражень. Тому імпресіоністичність - це одна з найважливіших рис верленівської поезії. І його часто називали поетом-імпресіоністом.

До всіх поетичних картин автор добирав не тільки образи, але й кольори і звуки.

В місячнім світлі

Мліють гаї,

В ночі розквітлій

Тчуть солов'ї

Співи-узори...

О люба зоре!

В ставі сріблистім

Чорна верба,

Шепче між листям

Вітру журба

Палко і рвійно...

Разом помріймо! (Переклад М. Лукаша)

Окрім того, постійним мотивом творчості Верлена було також злиття станів душі й природи. У поезії П Верлена природа і внутрішні настрої створили цілісну єдність, а не просто доповнювали один одного. Тому одним із улюблених прийомів Верлена стало олюднення, яке виявлялося в епітетах, метафорах, порівняннях та інших тропах, що, неначе, "оживлювали" усе навкруги.

Та найприкметніша риса Вербенової поезії - її музичність. Для поета світ відкривався переважно через звуки. Він чув мелодію в усьому, що його оточувало. Кожне дерево, пташка, дощова крапля, лист, трава неначе народжували ледь чуттєвий звук, на який відгукувалася душа поета. Музика поезії Верлена полягає у відсутності негармонійних звукосполучень, наявності алітерацій (збігу приголосних) та асонансів (збігу голосних), у дивовижному поєднанні звуків з почуттями, емоціями, а також вона закладена у самій французькій мові, що мала таку велику кількість сонорних звуків. Саме в музичності одна з причин складності перекладу віршів Верлена.

Найперше музика у слові

Бери ж із розмірів такий,