Розділ «Том IX. Роки 1650-1657»

І гдиби ночи тьма на помочи козакові не була,

Не одна б мати, гди б хто дав знати, козацькая завила!

І так Бог знаєть, що бульш буть маєть: Татаре одступили,

Затим бульш Ляхов, а у нас страхов — бо нас тут обточили.

Трийчі кланяли і упадали — короля смо просили:

По зборовському щоб по старому — щоб єсмо тулько жили!

Мовить не даєть, з очу зганяєть — “Видайте ми гетьмана!

Панів слухайте, старшину дайте, а ідіть бийте хана!”

- Хмеля не маєм, панів слухаєм, Татарів будем бити;

Але старшину — нашу дружину ніт вісти як одступити!” [861]

Голод не тучить. Страх з діл нам кучить. Став треба перебивати —

То пак у мосту ніт і хворосту — нічого збудувати!

В неділю в ночи — Бог на помочи — будем ся перебивати:

Вози постелем, кожухи стелем, воді того не зняти!

Ляхи познали, всі в шики стали, і на нас пильнували —

Всі в поле вишли, ми теж не пришли, і понеділка ждали.

А в понеділок — одбігли ділок, і борошна усього;

Перебиваєм та погибаєм! Щаслив хто вийшов з того!

Тиї пливають; до тих стріляють; ставища заливають.

А других в нетрі в лісі як вепрів диких забивають...  [862]