Розділ «Том IX. Роки 1650-1657»

Попереду козак [866] Хмельницький на воронім коні.

— Ступай, коню, дорогою — широко ногами;

Недалеко Берестечко і Орда за нами.

Стережися пане Яне, як Жовтої води:

Йде на тебе сорок тисяч хорошої вроди!

Б. Як став джура, малий хлопець, коника сідлати,

Стали в того кониченька ніженьки дріжати.

Як заговорить козак Хмельницький до коня словами:

Не доторкайся, вражий коню, до землі ногами.

В. Чи не той то хміль зелений, що на тичку вється?

Чи не той то козак Хмельницький, що з Ляхами беться?

— Ой не той я хміль зелений — на тички не вюся,

Ой не той я козак Хмельницький — з Ляшками не бюся!

Г. А де ж твої, Хмельниченьку, ворониї коні?

-У гетьмана Потоцького стоять на припоні [867].

А де ж твої, Хмельниченьку, кованії вози?

-У містечку Берестечку заточені в лози.

Д. Що я з вами, вражі Ляхи, не по правді бився:

Як припустив коня вороного, міст мені вломився.

Перша частина (А) являється заспівом до пісні про війну “пана Хмельницького” з “паном Яном” (правдоподібно — королем Яном-Казимиром). Частина друга (Б) се загальний рухомий, епічний мотив, який міг входити в склад пісень і про Нечая і про Хмельницького; вице, в піснях про Нечая ми знаходили сей мотив про коня більш розвиненим. Частина В становить, очевидно, заспів пісні про Берестечко: її можна навіть уявити собі як початок тої пісні, що представляється далі частиною А, але за правдоподібніше вважаю, що се инша пісня; в варіянтах про Нечая знаходимо строфи, що можуть належати сюди (“козак Нечай” заступає “пана Хмельницького” і навпаки):