— Що Сварг? У старій його корчениці десятки холопів працюють, а ще одну поставив на шляху до Остра.
— А інші родовичі наші?
— Усе далі й далі люди від людей.
— Чому ж, Вісто?
— У кого земля й гривні, в того сила й правда, це тільки в нас нічого досі не було.
І вже тоді Віста запитала в Микули, поглядаючи на торбинку, що лежала на долівці недалеко від вогнища:
— А ти, Микуло, щось приніс?
Він не зрозумів навіть, про що вона запитує.
— Ти про що говориш?
— Чи є в тебе в торбі, — задихаючись, запитувала вона, — гривні, золото, срібло, багатство?
Микула подивився на неї, ніби не впізнавав.
— Багатство? О так, маю, он воно в торбині.
— І можна мені взяти подивитись?
— Дивись, дивись!
Поспішаючи, вона схопила й розв’язала торбинку, заходилася все з неї викладати.
— Сорочка?.. Та вона ж уся в крові... А це ногавиці... Знову кров! А це що?! Якесь жито?
— Дань узяв, — посміхнувся Микула. — Гречка це.
Віста розгублено опустила руки.
— А де ж... де ж, Микуло, — запитала вона, — золото, срібло?
— Не знаю, де воно, — тихо промовив Микула. — Не знайшов... — Трохи помовчавши, він додав: — Що багат-ство?! Он, у Києві бувши, шукав дочку нашу Малушу... її немає. Вісто! Навесні померла... у Дніпрі втопла... — Він узяв з торбинки кілька зерен гречки, кинув їх у вогонь. — За спокій її душі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Володимир» автора Скляренко Семен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СИН РАБИНІ“ на сторінці 9. Приємного читання.
TextBook