Розділ III Практика українського націоналістичного руху

Давши належну оцінку цим відомостям, звернімося до дослідження Олександра Кучерука «Ріко Ярий – загадка ОУН» (Літературна аґенція «Піраміда», Львів, 2005. – 210 а). Звівши докупи всі наявні на той момент дані та прискіпливо їх проаналізувавши, О. Кучерук дійшов таких висновків.

Де і коли народився наш герой – невідомо. Невідомим є і його справжнє прізвище: «однозначно говорити і твердити про походження Р. Ярого, хто він був, звідки і чи справді Ріхард Ярий, про якого йдеться, народжений саме Ріхардом Ярим, твердити немає підстав. Коли вже німецькі служби не змогли дізнатися правди про походження Р Ярого, то навряд чи це вдасться зробити нам чи комусь іншому», – констатує дослідник.

У розділі «Абвер», який присвячено делікатній і непрозорій темі співробітництва одного з ключових керівників ОУН, кожен охочий може дізнатися про те, що українські націоналісти, члени ОУН, «які в німецьких документах часто іменувалися «групою Коновальця-Ярри», найбільше надавалися до використання абвером. Розгалужена структура на підпольській частині України (коректно – на території Польщі. – Д. Я.), активні групи в країнах Європи та Америки, антипольська і антираЬянська-антиросійська настав-леність, все це робило їх особливо привабливими для абвера…Р. Ярий ще з початку 20-х років мав контакти з абвером, точніше абвер мав контакти з ним. Досить пригадати його участь у вишколах, які забезпечувалися через абвер…Саме Р Ярий став зв'язковим між українським націоналістичним середовищем і абвером. Через нього проходили і ті грошові суми, які платилися за розвідматеріали».

Немає сумніву, що Ярий представляв великий оперативний інтерес для німецької військової розвідки. Причин для такого інтересу як мінімум, декілька: австрійське походження, учасник Першої світової війни, фактичний керівник та касир ОУН, керівник Крайової екзекутиви в Німеччині… 1940 р. він підтримав Бандеру тому, що був усунутий Мельником «за грошові зловживання і…шкідливу грошеву господарку» (про що абвер був поінформований), виключений з Організації та відданий під суд ОУН. Абвер зв'язки з Ярим на деякий час перервав, але згодом знову відновив. Якщо зовсім точно: працював з українськими націоналістами Другий відділ військової розвідки (мабуть, йдеться про Abteilung Abwehr II Sonderdienst, який опікувався організацією терактів, диверсіями та виконанням «особливих завдань»; натомість Abteilung Abwehr І Nachrichtenbeschaffung) – це Служба збору і доставки розвідувальної інформації, агентурна розвідка на території іноземних держав, здобування розвідувальної інформації (у свою чергу, сфера відповідальності Abteilung Abwehr III Abwehr – контррозвідувальне забезпечення вермахту та військової промисловості. – Д. Я.).

Читаємо далі спеціальне дослідження, присвячене чи не найяскравішій постаті українського націоналістичного руху: «Ярий поступово монополізував контакти ОУН з німцями… Його контакти з військовим Міністерством, Міністерством інформації і пропаганди, Міністерством закордонних справ, абвером давали йому значні переваги… За десятиліття перебування в Берліні позиція Р Ярого вУВО, а відтак і в ОУН стала дуже помітною. Він налагодив дружні зв'язки в Міністерстві закордонних справ Німеччини і прагнув, щоб його визнавали за неофіційного політичного представника українців». 1939 p., – пише О. Кучерук, – він «виконував функції зв'язкового між ОУН та вермахтом», не хотів звітуватися перед Мельником «за отримані і витрачені кошти». Не хотів він звітуватися і перед Коновальцем, який ще 1926 р. призначив перевірку фінансової діяльності Ярого: «виявилося, що справа зі звітністю далека від досконалості», контрольна комісія «виявила значні порушення і зловживання з боку Р. Ярого як відповідального за ведення каси» – Коновальцеві стали відомі численні факти купівлі Ярим на партійні гроші маєтку вілли, коштовностей для дружини, організації розкішних світських раутів і т. д. Саме тому Ярий мав безпосередній інтерес у розколі Організації.

Підкреслюю: йдеться не про сучасного українського політика, а про особу, яка з весни 1926 р. стала «фактично другою особою після Є. Коновальця. Неспроста в німецьких документах того часу УВО, а потім ОУН називали «група Коновальця-Ярого», або „Ярого-Коновальця"».

І це ще не все: «Р. Ярого з різних боків підозрювали у розвідувальній діяльності на користь іноземних розвідок – англійської, польської, німецької. Згідно з німецькою оцінкою, він працював на Англію проти нас, а потім там його потурили…Він тепер злиться на Англію і прагне помститися, зайнявши місце в офіційних німецьких органах».[102]

Така от картина.

Убивство Коновальця: cui prodest?

Історія убивства колишнього австрійського офіцера, полковника в армії, Гетьмана Павла Скоропадського, на той час – політичного вигнанця та литовського громадянина, написана і давно, і ґрунтовно. Намальовані якщо не всі, то майже всі деталі. Всі подробиці систематизовані та проаналізовані. Всім охочим ознайомитися з картиною в цілому та дізнатися щонайменші деталі з чистим серцем можу рекомендувати розвідку Анатолія Кентія[103] – чи не найґрунтовніший, на мою думку, аналіз українського політичного емігрантського середовища 20 – 30-х pp. XX ст.

Після ганебної поразки у так званих «національно-визвольних змаганнях 1918–1920 pp.» (про всі подробиці яких можна дізнатися з розвідок «Проект „Україна"»: «Спроба Павла Скоропадського» та «Проект „Україна"»: «Крах Симона Петлюри») Коновалець та група австрійських старшин галицько-українського походження об'єдналися в Українську військову організацію.

Коновалець і УВО

Вона функціонувала нібито від вересня 1920 p. y Львові у формі тимчасової Начальної Колегії УВО. З липня наступного року, по приїзді до Польщі Коновальця, стала називатися Начальною Командою УВО. Структурно впродовж усіх 1920-х pp. – це нечисленні осередки в Галичині (з центром у Львові), а також «Крайова команда» в Чехословаччині, «Закордонна делегація» в Німеччині, «Гурток українців при Литовсько-українському товаристві» в Литві, осередок у вільному місті Данциг.

У спеціальній літературі можна натрапити і на глухі згадки про наявність якихось осередків УВО в СІЛА та Канаді, але ніяких подробиць про їхню діяльність автор цієї розвідки розшукати, в т. ч. в архівних збірках у СІЛА, на жаль, не спромігся. Спробувала була УВО розповсюдити свою діяльність і на територію УРСР, але всі ті спроби закінчилися дуже швидко. Радянські спецслужби діяли швидко, рішуче і безпощадно.[104]

В грудні 1922 p. Коновалець змушений емігрувати. Набуває литовського громадянства і впродовж наступних 17 років живе то в Чехословаччині, то в Німеччині, то в Литві, то у Швейцарії, то в Нідерландах. Безпосередні зв'язки його з Галичиною перериваються, польська спец-служба ретельно відстежує діяльність осередків УВО і особливо розгорнутися їм не дає. Пильно стежать за Коновальцем та членами УВО і їхні колеги з інших країн, особливо з СРСР.

Коновалець і НКВС

Діяльність сталінських катів у середовищі УВО докладно описав сучасник, відомий у діаспорі громадський діяч, політолог та публіцист Петро Балей. Цьому він присвятив спеціальний розділ «До Ріко Ярри епоха була ласкава?». Про Ріка Ярого ми говорили вище, наразі – про УВО і чекістів. Суть того, що подає П. Балей, така.

Уперше майбутній убивця Коновальця, один з найвідоміших радянських терористів, українець Павло Судоплатов, якого націоналісти знали під іменами Вельмуд, Норберт та Валюх, зустрівся з «берлінською ініціативною групою» за три роки до замаху – в 1936-у До цієї групи увіходили активісти тоді ще єдиної ОУН – Іван Габрусевич, Богдан Кордюк, Володимир Стахів та Орест Чемеринський.

Павло Судоплатов, він же Вельмуд, Норберт, Валюх

«Патронував у групі Ріко Ярий, – стверджує П. Балей, – якому, як тереновому провіднику ОУН у Рейху, підлягав кожен член організації». Напевно, за їх сприяння, за їх рекомендацією Судоплатов увійшов до оточення вождя. Полковник Роман Сушко, найближчий соратник Коновальця, співорганізатор УВО та ОУН, не міг вийти з дива: «найперше мене вражало те, що Норберт став надто за «панібрата» з полковником Є. К. і надто змудрів, став дозволяти собі критичні зауваження відносно руху, дістав вже від когось… ідею проблеми «старі і молоді» в ОУН, ув суперлятивах говорив про Ярого…».