Розділ « АД 242. Історія мужності, братерства та самопожертви»

Водночас, тривалі безуспішні спроби захопити аеропорт істотно відбилися на морально-психологічному стані російсько-терористичних угруповань: їхні настрої змінювалися від злої зухвалості до приреченості й стійкого небажання брати участь у цьому безглуздому для них конфлікті.

Це зламало й традиційну переговорну тактику Кремля. Ще з часу конфлікту навколо Тузли 2003 року тактика офіційної Росії полягає в активному проведенні протизаконних дій з одночасним їх невизнанням і тотальною брехнею, а потім силуванні до переговорів із позиції де-факто незаконно отриманих преференцій. У разі ж отримання активного спротиву Кремль розгублюється, а конфлікт стає відносно керованим.

Зважаючи на початкові умови й задіяні ресурси, роль оборони Донецького аеропорту в процесі упокорення агресора важко переоцінити.

Епопея оборони Донецького аеропорту, між іншим, значною мірою зламала російсько-терористичну концепцію гібридної війни, яку вони вважали абсолютно ефективною, змусивши нашого противника повернутися до традиційних тактик управління військами. Маски було зірвано, злочинця викрито, явища нарешті отримали справжні імена.

Ми заплатили за це високу ціну, але воно було того варте: правда перемогла, всім у світі стало ясно, хто з ким воює на Донбасі. Кремлівська концепція таємної спецоперації, гібридної війни розсипалася, напоровшись на надзвичайну стійкість українських бійців.

Під час написання цих рядків іще зарано робити глобальні висновки, але цілком можна припустити, що оборона Донецького аеропорту як визначний епізод цієї війни стала індикатором того, що світова концепція безпеки встояла перед викликами гібридних загроз новітнього варварства.

У Путіна виявилося замало сил, щоб зламати світову структуру безпеки, бо вона вибудувана на спільних цінностях, а не на зброї чи кількості військ. А цінності — це те, чого «Русский мир» путінського розливу запропонувати не в змозі.

Саме ґрунтуючись на спільних для вільного світу цінностях, за 242 дні оборони Донецького аеропорту з ініціатив, що народжувалися у ході боїв, в Україні почали вибудовуватися засади стратегії оборони й розбудови війська, а згодом й ефективної протидії агресору в рамках міжнародної коаліції.

Для українського суспільства злітна смуга Донецького аеропорту виявилася місцем перевірки на міцність суспільних цінностей, розбудови нових комунікаційних інструментів та підйому нової мілітарної культури, а для Путіна — поверненням у реальність.

Інтерв’ю начальника Генерального штабу ЗСУ генерала армії Віктора Муженка від 16 жовтня 2015 року Радіо Свобода

З якою метою у Донецький аеропорт були направлені спецпризначенці?

— Враховуючи ключове значення аеропорту як вузла комунікацій, на його прикриття було перекинуло близько 150 спецпризначенців.

Але керівництво аеропорту заборонило бійцям взяти під контроль будівлю нового термінала, щоб не лякати пасажирів міжнародних авіарейсів озброєними людьми та не заважати роботі персоналу.

У результаті цього в ніч на 26 травня 2014 року новий термінал і підходи до аеропорту були без бою захоплені ударними формуваннями російських спецслужб в Україні — батальйоном «Восток», загонами Бородая, Пушиліна, Здрилюка й «Оплоту» із числа колишніх і діючих співробітників спецпідрозділів ГРУ та ФСБ РФ, у тому числі чеченців, загальною чисельністю до 300 чоловік.

Що стало «спусковим механізмом» початку протистояння?

— Після зайняття аеропорту терористами їм було ультимативно запропоновано звільнити будівлю аеропорту. Адже їхнє перебування становило загрозу для життя та здоров’я наших військовослужбовців. Визначений був час — 30 хв. Після невиконання цієї вимоги були нанесені вогневі удари по аеропорту. Протягом двох діб будівля була очищена від терористів і взята під контроль нашими силами.

Чи атакували українські військові житлові квартали Донецька?

— Збройні сили України — це регулярні військові формування, які апріорі не можуть воювати з мирним населенням. Добре це усвідомлюючи, терористи завжди прикривалися місцевим населенням, розташовуючи свої вогневі засоби в житлових кварталах поблизу шкіл, дитячих садків, на технічних майданчиках промислових підприємств.

Вогневе ураження у відповідь наносилося виключно поодинокими, вибірковими ударами. Ніколи українським підрозділам не ставилося завдання ведення вогню по житлових кварталах. Якщо цілі знаходилися у безпосередній близькості від житлових кварталів, ми відмовлялися від ведення вогню.

Які підрозділи брали участь в обороні аеропорту?