Розділ «4. Звичайний фашизм, юдео-сіоністський»

Адвокат сіонізму з «Епіцентру» В. Піховшек і «известнейший» із «крупнейшего» Видавничого дому Рабиновича В. Скуратовський, який навіть вивчав гітлерівську «Фолькішер беобахтер», заповзялися довести, що я у своїх статтях пишу зовсім не те і не так, як говорив Іван Дзюба 29 вересня 1966 p., виступаючи на імпровізованому мітингу у Бабиному Яру. Поміж іншим І. Дзюба тоді сказав: «Однак не треба забувати, що фашизм починається не з Бабиного Яру, і ним не вичерпується. Фашизм починається з неповаги до людей, а закінчується знищенням людини, знищенням народів». Я тільки проілюструю цю тезу, яку повністю поділяв 1966 року (я був тоді на мітингу в Бабиному Яру) і поділяю зараз. Послухаймо ж тих, кого теле- і радіоциніки захищають. Ідеться про вас, шановні читачі, і про мене, мабуть, і про Дзюбу, та, власне, про весь український народ: «Разум местного люмпена (це не лише мільйони хліборобів, які годують автора, що бризкає фашистською слиною, а й тисячі лікарів, вчителів, агрономів, зоотехніків — людей із вищою освітою, значно вихованіших, толерантніших і освіченіших за юдеонациста Шлаєна, як його кваліфікує рабин Едуард Ходос. — B.Я.), отравленный вековыми предрассудками антисемитизма (в такий спосіб автор-сіоніст думає покінчити з «вековыми предрассудками» українського народу? — В. Я.), начал совпадать с идеями так называемой «организации освобождения Палестины»… (ось де собака зарита: не можна критикувати окупацію Ізраїлем палестинських територій і державного тероризму Шарона. — В. Я.)…Нынешнюю кампанию шовинистической ненависти в Украине ориентируют на безрассудный «эффект толпы», на «закон стаи» (тут що — немає ні ксенофобії, ні україножерства? І нікого це не обурює — ні В. Піховшека, ні В. Малинковича, ні М. Стріху, ні навіть академіка М. Поповича — це, очевидно, сприймається ними як вияв любові расиста до українського народу. — В. Я.). При этом учитывается (яка проникливість Шлаєна. — В. Я.), что интенсивная пропаганда самыми простыми, примитивными средствами нейтрализует рассудок масс, воздействует на бессознательное. А у одураченных маргиналов и неудачников-люмпенов (себто у вас, шановні читачі, як твердить не початківець, а махровий юдеонацист Шлаєн. — В. Я.) не просто появляются, но и усиливаются инстинкты нетерпимости. Метод воздействия испытанный. Спровоцировать толпу. Сколотить стаю. Создать глобальную зону ненависти. Для манипулирования массой создать коллективный «образ врага». На него то и направить гнев ослепленной ненавистью стаи» (треба так розуміти, що я спровокував уже засліплену ненавистю «стаю», «толпу», себто вас, мільйони моїх співвітчизників, а Шлаєн викрив мене і заспокоїв вас, «ослепленную ненавистью стаю». — В. Я.).

І це кілька сторінок фашизованих просторікувань, наклепів, лютої ненависті не до професора Яременка за статті в «Сільських вістях», ні! Це зоологічна ненависть до всього українського народу. Ні, такі злостивці не мають сховатися за «образ врага». Не знаю, як Шлаєн відмиватиметься від свого фашистського бруду. Я називав конкретні прізвища і навіть до них не прикладав епітетів, які пройдисвіт накидає всьому народові. Згадалася чиясь епіграма (чи не Шафаревича?) із 60-70-х років минулого століття: От Москвы до самых до окраин, С южных гор до северных морей Весело шагает Саша Шлаен — Журналист, подонок и еврей.

Походженням ця епіграма з єврейського, столичного, а не «маргінального» середовища. Тоді ж і говорили в Києві: «Собака шлает, а караван идет». Чому так говорили про цього фашиствуючого пасквілянта? Побувавши за завданням КГБ у США, почав з Одеси відпрацьовувати свої «викривальні» виступи (звідси — «подонок») під назвою «Я и Америка». Але вже з Одеси ідеологічні функціонери попросили Київ відкликати дурня і більше не присилати.

Я сказав судді Саприкіній: «Бачите, Ваша честь, старий Шлаєн, який займав високий чин у НКВД, репресував 1937 р. мого батька, а молодий Шлаєн хоче посадити його сина, себто мене, за вигадане «розпалювання міжнаціональної ворожнечі» знову ж як «ворога народу». Все повертається на круги своя. Бо знову йдеться про відродження сіоністської державності в Україні «на чолі з керівною і спрямовуючою силою», «розумом, честю і совістю» — СДПУ(О), на чолі з її вождями — Леонідом Кравчуком, Віктором Медведчуком, Григорієм Суркісом. Ця партія уже має й «этапы большого пути» — Донецьк, Львів, Суми, Мукачеве…

Ця сила — СДПУ(О) — грізно задекларувала устами свого і комуністичного ідеолога Леоніда Кравчука, що в Україні євреї мають жити краще, ніж в Ізраїлі (плагіат з І.Драча), а росіяни краще, ніж у Росії. Забув сказати тільки вождь і учитель, а як же мають жити українці? І не десь, а в Україні. Сьогодні СДПУ(О) звинувачують в утвердженні фашизму і вимагають закриття як антидержавної, антиукраїнської сили. Чесні люди, народні депутати Зінченко і Нечипорук залишили це сіоністське гніздо, давши йому належну характеристику.