Розділ «2. «Опять француз гадит…» Квітка-Основ'яненко»

Квітка-Основ'яненко

Мою увагу привернула замітка Джеймса Граффа, передрукована із Time в «Столичных новостях» за 2 грудня 2003 р. під назвою «Антисемитизм во Франции», де, власне, не йдеться про антисемітизм у Франції, з яким президент Жак Ширак вирішив серйозно боротися. Президента Франції несподівано зупинив Аріель Шарон: якщо, мовляв, євреям у Франції погано, нехай виїжджають до Ізраїлю — «Израиль — единственное место на Земле, где евреи могут жить спокойно». Зважену, тверезу позицію Шарона можна беззастережно підтримати: не подобається у Франції чи в Україні — катай в Ізраїль, де тебе чекає Шарон і спокійне життя під гул вертольотів, з яких полюють за лідерами палестинців, і терористичні вибухи у відповідь — терор на терор. Але то вже внутрішня проблема.

Виявляється, не всі так думають, як Шарон. «Столичные новости» акцентують ось на чому: «Однако многие политические эксперты не согласны с его (Шарона. — В. Я.) утверждением. Они полагают, что многие евреи просто обязаны (виділено мною. — В. Я.) выезжать на постоянное место жительства за пределы Израиля в целях защиты интересов собственной нации, поскольку Израиль нуждается в сильной диаспоре».

Та йдеться все-таки не про діаспору, а про п'яту колону. То, звичайно, справа Рабиновича, що він утримує в Ізраїлі кілька десятків шкіл, поставив 700-кілограмову золоту менору (єврейський ритуальний підсвічник) у Єрусалимі, купив у «известнейшего» сіоніста «крупнейшую» газету «Новое русское слово» (має покрити інформаційний простір усього СНД). Однак суспільство мало б перевірити істинне походження тих капіталів.

Та ідеться навіть не про це. А про діяльність п'ятої колони, таких, як Рабинович, Найман, Шлаєн, Зісельс, Малинкович та іже з ними, які знищують Україну зсередини русифікацією (тут ідеолог — Малинкович, всі інші — практики), монополізацією інформаційного простору (тут Рабинович дійшов нечуваного цинізму: він запропонував замість «Сільських вістей» надсилати передплатникам свої порнографічні жовті рептильки «Столичные новости» и «Столичку». Нахабство безпрецедентне!), деморалізацією і обездуховленням українського суспільства (тут названий ряд треба доповнити іменами сіоністів — власників теле- і радіоканалів). Схоже, план духовного і культурного знищення слов'янських народів, народів колишнього СРСР, російського та українського, розроблений ще 1945 р. Алленом Даллесом, виконується в наших країнах зусиллями п'ятої колони сіоністів. Наведу витяги з плану знищення нашого народу, озвучений держсекретарем США Алленом Даллесом 1945 року: «Посеяв в России хаос, мы незаметно подменим их ценности на фальшивые и заставим их в эти фальшивые ценности верить. Как? Мы найдем своих единомышленников, своих помощников и союзников в самой России… Из литературы и искусства, например, мы постепенно вытравим их социальную сущность (уже зроблено на 90 %. — В. Я.). Отучим художников, отобьем у них охоту заниматься изображением, исследованием тех процессов, которые происходят в глубине народных масс. Литература, театры, кино все будут изображать и прославлять низменные человеческие чувства (у цьому великих успіхів досяг «великий германіст», борець із «шароварною» українською культурою, дослідник «Протоколов сионских мудрецов», пропагандист снобізму в кіномистецтві і ревний борець з антисемітизмом, співробітник В. Рабиновича — В. Скуратовський — не плутайте з Василем Скуратівським). Мы будем всячески поддерживать и поднимать так называемых творцов, которые станут насаждать и вдалбливать в человеческое сознание культ секса, насилия, предательства — словом, всякой безнравственности… (Тут успіхи однозначні: О. Фельдман домагається закриття дитячої газети «Джерельце» в Харкові, взамін — 11-річна мама. Процес пішов: 11-річна мама у Хмельницькому, 13-річна — у Вінниці. Дитяча порнографія і проституція уже в розпалі. «Столичка» та інші рептильки кишать порнографією і сумнівною т. зв. еротикою. І, як бачите, оці виплоди Аллена Даллеса ніхто не закриває і не обурюється.) Честность и порядочность будут осмеиваться и никому не станут нужны, превратятся в пережиток прошлого. Хамство и наглость, ложь и обман, пьянство и наркоманию, животный страх друг перед другом и беззастенчивость, предательство, ненависть к русскому народу (читай — українському. — В. Я.) — все это мы будем ловко и незаметно культивировать. И лишь немногие, очень немногие будут догадываться или понимать, что происходит.

Но таких людей мы поставим в беспомощное положение, превратим в посмешище. Найдем способ их оболгать и объявить отбросами общества. Будем вырывать духовные корни, опошлять и уничтожать основы народной нравственности. Мы будем расшатывать таким образом поколение за поколением. Будем браться за людей с детских, юношеских лет, станем разлагать, развращать, растлевать их. Мы сделаем из них циников, пошляков, космополитов. Вот так мы это и сделаем». (Цитую за кн.: Борис Миронов. Иго иудейское. — Краснодар: ООО «Пересвет», 2002, с. 87–88).

Я ніде не читав, що Америка відмовилася від «Роздумів про американську повоєнну доктрину проти СРСР» А. Даллеса із далекого 1945 р. За 60 років фашистську програму винищення українського народу духовно, морально, етнічно-національно, культурно — виконано. А чиїми руками? Американської присутності в Україні практично нема. То хто ж виконує впродовж 60 років цю людиноненависницьку програму? Хотів би наголосити, що йдеться не про комуністичний режим, а про нищення поколінь слов'янських народів, що входили колись до СРСР.

Звичайно, треба говорити, ні — кричати про потребу народного опору. Його нема. Більшість громадських організацій мали б протистояти цьому, але вони створені під окремих вождів, яким своя сорочка ближча до тіла. Але це окрема розмова, довга і серйозна. П'яті колони — єврейська і ліберально-імперська московська — мають бути обмежені в своїй діяльності в Україні, а найкраще — зліквідовані.

Як бачимо, «Столичные новости» В. Рабиновича, Федерація сіоністичних організацій Й. Зісельса беруть на себе роль організаторів діяльності сіоністської п'ятої колони. Вихід треба шукати. Я в попередніх публікаціях закликав поставити діяльність окремих сіоністських організацій під законодавчий контроль. Сьогодні вже пізно. Нема вже української більшості у Верховній Раді. Це показало голосування за включення до порядку денного питання про закриття Саприкіною «Сільських вістей». Скільки проголосувало «за»? 208. Ото й уся українська сила з 450 депутатів. Решта — п'ята колона, яка відстоює національні інтереси чужих держав. Через те і злоститься так «лідер всіх євреїв» Рабинович, бо я, виявляється, напав на нього саме в той час, коли він захищав свій інтерес до моєї української кишені. Це образно кажучи. Якщо 2006 р. народ не поверне Верховній Раді українського обличчя — Україна загине.

Усі погодяться, що все озвучене А. Даллесом в Україні вже виконано. А хто виконавці? Хто «гадит»? Я описав конкурс, який проводило «Наше радіо» в Хмельницькому на день Незалежності. Воїнство Рабиновича обурюється моїми статтями, а чому не наведеними фактами? Робити пакості, нищити суспільну мораль — це можна, а запротестувати проти цього — відразу розпалювання «національної ворожнечі». Що б то означало? П'ята колона живе і бореться за законом, прийнятим в Єрусалимі В. Рабиновичем і Й. Зісельсом. Суддя Саприкіна на цей документ фактично закрила очі, тепер уже зрозуміло, з яких причин. Наведене «Соглашение» між Рабиновичем і Зісельсом суддя вважає документом, «де пропонується (насправді вимагається: «не допускать!» — В. Я.) повна аполітичність єврейських організацій і общин України, а не всього єврейського народу, неприпустимість публічності їхнього внутрішнього життя (себто п. Саприкіна вважає єврейські громади і організації формуваннями, що стоять поза українським народом, якоюсь кастою недоторканних. — В.Я.)

…Цей документ стосується лише єврейських організацій і громад, а не всього єврейського народу». Хто її переконав у цьому? Ізраїльський рабин Йонто Хайншнум, а не юридична експертиза «Соглашения». Жодної експертизи! Просто суддя нав'язала своє переконання: сіоніст завжди «правий». Та ні, пані суддя, навіть ви «неправі», своєю неприхованою просіоністичною тенденційністю, як на мене, зганьбили українське судочинство, розтоптали віру в справедливість і незаангажованість українського суду.

А ми кажемо: «Француз гадит»?!