Розділ «Жайме Лернер Акупунктура міста»

У Страсбурзі, наприклад, трамвайні зупинки стали чудовим місцем зустрічей. У Сеулі облаштовано зону дитячого відпочинку і навіть маленький планетарій на одній зі станцій метро, просто серед розгалужень його гілок. Приємними місцинами є і термінали Курітіби, через які щодня проходить 500—800 тисяч пасажирів.

Що більше ми сприйматимемо місто як інтеграцію функцій, яка об’єднує багатих і бідних, молодих і літніх, то більше місць для зустрічей створюватиметься і жвавіше стане місто. Адже дизайн і красиве оформлення суспільного простору мають дуже важливе значення. Чудовими прикладами оформлення публічних місць і акумулювання позитивних змін у місті є: Пляс-де-ля-Бурс у Ліоні, Пласа-дель-Соль у Барселоні, Гаммелтор у Копенгаґені, «Цукуба-центр» у Японії та Піонер-Куртхауз-сквер у Портленді.

Дуже важливо також вивести на вулицю студентів. У багатьох містах усього світу студенти фізично відокремлені від виру міського життя, більшість часу вони проводять на віддалених університетських кампусах. Іноді цей простір такий порожній, що більше скидається на університетську «пустелю». Але ж саме студенти згодом мають вжитися в місто, роблячи свій щедрий внесок у світогляд суспільства загалом. Інакше вони отримують лише краплю інформації про світ, що вирує десь далеко і якого нема в їхньому житті. Чи можете ви уявити Сорбонну не у Парижі, чи Колумбію не в Нью-Йорку, чи Берклі за межами міста? Або ж Гайдельберзький університет чи Юридичний Факультет Сан-Паулу, що вирвані з коренем з міського життя?

І якщо університети є віддаленою та самодостатньою одиницею, то чому б не організувати студентський кампус у місті, спонсоруючи публічні семінари чи культурно-мистецькі заходи для ширшого кола? Чи навпаки — організувати місто у кампусі.

Smart Car, Smart Bus

Останнім часом ми стаємо свідками багатьох суперечок на тему транспорту майбутнього. Найбільше дискусій виникає саме щодо автомобілів майбутнього, й автомобільні виставки мають дедалі більший попит. Три роки тому я відвідав одну з них у МоМА[4]. Її було присвячено аспекту технологій та дизайну автомобіля майбутнього.

Справжнього смарт-автомобіля досі не винайшли. Бо кожного разу він не дотягує до заявлених вимог або дизайном, або комплектацією. Автомобілі з модерновим двигуном чи гібридною комплектацією у різних енергетичних варіаціях не є, на жаль, аж такі розвинені в сенсі дизайну. А машини, адаптовані до міста, менші за габаритами та економні, не можуть проявити себе на трасі. Зрештою, якщо нам справді потрібно два автомобілі, чому б не придумати два в одному, або «машина+велосипед», або навіть «машина для траси», що мала б у багажнику портативні елементи автомобіля для міста?

До слова, смарт-автобус уже існує. Він має істотні переваги. Також він потребує виділеної смуги для руху громадського транспорту (не обов’язково намальованої, йдеться просто про виділений для нього простір), чіткого графіку руху і енергійної експлуатації. Важливими для нього є посадка і висадка пасажирів на одному й тому ж рівні, тарифна і завчасна оплата проїзду і пряма безперехресна лінія руху.

Не маю жодних сумнівів, що транспорт майбутнього курсуватиме поверхнею. Повороткий, значно дешевший (вартість кілометра менша однієї сотої вартості проїзду на метро) і спроможний легко інтегруватися в лінії підземки. Секрет у тому, щоб надати автобусу таких можливостей (або й кращих), як і в метрополітену, або ж, інакше кажучи, «метронізувати дороги».

На противагу автомобілю, ідея смарт-велосипеда теж існує. Він не товчеться серед громадського транспорту і не перешкоджає пішоходам, адже це велосипед, що курсує чітко своєю доріжкою вздовж річок, каналів, залізничних колій. Його можна буде скласти, як парасольку, а згодом розкласти і користуватись за потреби.

Ще одна безцінна ідея — створити смарт-таксі, що не конкуруватиме ні з автобусом, ані з метро. Таксі, що даруватиме більше перспектив та альтернатив мешканцям міст. Беззаперечно, воно не конкуруватиме з рештою транспортних засобів, а слугуватиме сполучною ланкою міського транспорту, доставляючи вас до найближчої автобусної станції чи станції метро, не змушуючи думати, де б його зупинитися. Для утримання такого таксі слід впровадити інтегрований тариф. Хто б міг подумати, що таксі стане частиною громадського транспорту?

А зараз уявіть на хвилинку смарт-пішохода. Пішохода, який може скористатися всім, включно з паркуванням автомобіля, використовуючи для цього власну персональну мобільну карту. Як споживач смарт-пішохід вимагатиме обладнання, облаштування, крамниць та всієї сфери послуг, що теж будуть у його розпорядженні для його ж комфорту. Доведеться створити смарт-маркети, смарт-кінотеатри…

А смарт-читач, побачивши цю книжку, не пройде повз.

Компроміс солідарності

Чи можна досягти хорошої акупунктури міста через глибокий компроміс із соціальною солідарністю? Вже багато десятиліть ми живемо поряд із наслідками соціальних нерівностей, що призвели до часткової маргіналізації мешканців з низькими доходами. Кількість доповідей на семінарах і симпозіумах після діагностики, дослідження та аналізу цього питання охоплює добру частину нетрів світу.

Більшість маргінальних груп населення будує житло на схилах або в низинах. Так вони дають собі раду через брак будь-якої альтернативи. Як впровадити інфраструктуру в цих сферах життєдіяльності, як залагодити проблему безперервного накопичення сміття, що вже часом ховає жителів нетрів? Як позбутися проблеми безробіття і, головне, насильства та наркотиків?

У деяких містах, таких як Курітіба, вдалося залагодити проблему сміттєвих відходів, запровадивши програму закупівлі сміття або ж обміну його на транспортні ваучери. Така система чинна вже більше тринадцяти років.

Двадцять п’ять років тому я запропонував чудове рішення, як ввести інфраструктуру в нетрі. Ідея полягала у тому, щоб використовувати поручні для сходів як тримачі труб, по яких подаватиметься вода, або ж електричні проводи протягувати до будиночків через дахи чи вікна. Тимчасом каналізаційні стічні труби розташовуватимуться внизу вздовж сходів. Це було б просте і практичне рішенням, але за однієї умови: їх не можна закопувати у схили, бо це могло б збільшити ризик зсувів.

І це ще не все. Маргінальний район нетрів слід забезпечити зонами відпочинку, комерційними об’єктами та центрами надання громадських послуг, як і будь-який інший район міста. Проблему безробіття можна було б залагодити, звільнивши від податків усе виробництво чи послуги, що створювали б робочі місця на території нетрів. Таке залучення неоподатковуваних інвестицій з інших районів допомагає інтегрувати віддалені й неуспішні нетрі з рештою районів міста. Все це, звісно, сприятиме зменшенню насильства та злочинності.

Щоб повернути безпеку нетрям, важливо згенерувати можливості для комерційної діяльності як у центрах, так і на околицях таких районів: встановити магазини, ресторани, сервісні центри та інші ключові аспекти міської інтеграції. Адже зростання соціальної інтеграції — хороший і доцільний вид акупунктури. І її слід впроваджувати швидко, без зайвого аналізу та вивчення цього питання.