Розділ «Жайме Лернер Акупунктура міста»

Піднімати самооцінку населення — це ключовий аспект акупунктури в цілому. Так вплинуло запровадження міського транспорту та розв’язання проблеми утилізації відходів у місті Курітіба. Чи згадаймо Більбао з його Музеєм Ґуґґенгайма й з усіма його новими досягненнями.

Світло — теж хороша акупунктура

Я вже казав, що ідентичність — це важливий компонент якості нашого життя. Важливо знати і поважати власне місто, щоб бути його достойною частиною. З 1971 в Курітібі почали покращувати автошляхи, встановлюючи, зокрема, вуличні ліхтарі. Було докладено чимало зусиль, щоб увиразнити основну структуру міста за допомогою такого громадського освітлення.

Можна було впізнати район за типом насиченості його освітлення. Наприклад, жовтуваті натрієві лампи (400W) встановлювались у ліхтарі, що освітлювали структурні шляхи, по яких курсував публічний транспорт. Сполучні шляхи було освітлено іншими відтінками, а ближче до центру світло знову ставало натрієвим.

Завдяки цьому місто стало значно легше «прочитати», і це допомагало курітібцям краще його пізнати. На жаль, згодом це «світлове маркування» дещо розмилося і відмінність між ними стиралась, але на той момент — це була чудова акупунктура.

Багато міст використовували ідею з освітленням. У Роттердамі, що в Нідерландах, славнозвісну площу Шоубурґплейн перетворили на справжню міську сцену, де самі ж городяни можуть змінювати вуличну ілюмінацію, і площу переповнюють ефекти, що створюють враження плавання у просторі. В Амстердамі освітлені арки мостів красиво відблискують у воді каналів. Зрештою, там усе місто дивовижно відображається у воді. В австрійському Санкт-Пельтен освітлення збільшує простір Ратгаусплатц. А в тому-таки французькому Ліоні можна спостерігати неперевершену гру світла та води, що в ній відображаються навколишні фасади площ.

А як щодо неонових променів та їхніх м’яких повідомлень у повітрі? У 1970-х роках ми запропонували саме таку неонову акупунктуру в Сан-Паулу в долині Анянґабау.

У нашому проекті Rio Ano 2000, ми представляємо пропозицію, що її основна ідея — створити у кварталі Барра-да-Тіжука тротуари у формі хвиль: їхні краї буде ледь піднято за допомогою неону, і вони напряму освітлюватимуть пляж і море.

Колись у Парижі можна було самостійно встановити час за освітленням певних пам’ятників. Для цього досить було прийти у міськраду, вказати місце і годину, оплатити послугу і ви мали змогу «самі» освітити певну частину міста у визначений вами час, щоб ефектно вразити дорогу вашому серцю людину або ж просто зробити комусь приємність.

Немає нічого красивішого за статую Христа Спасителя на вершині гори Корковаду в Ріо-де-Жанейро. Своєю могутньою величчю вона надихнула не одного митця. Сам Том Жобім оспівав її: «…а з вікна виднілася гора Корковаду і невимовної краси Спаситель!».

Аквапунктура

Кілька десятиліть тому я побачив фільм за участі Жанни Моро. Його дія відбувалась у французькому місті Аннесі. Завдяки стрічці я закохався в це захопливе місце. В Аннесі канали були частиною щоденного життя міста і відкривали інший чудовий краєвид — на озеро.

Цей невагомий образ так закарбувався у мене в пам’яті, що кілька років потому, коли я прибув до Женеви на зустріч, присвячену якості життя в Арк-е-Сенан[5] (старовинна Королівська солеварня Клода-Ніколя Леду), сівши у таксі з аеропорту в місто, я побачив дороговказ: Аннесі, 32 км. Рішення виникло блискавично. Через кілька хвилин я вже прогулювався каналами чудового Аннесі, шукаючи місце, що так закарбувалося у мене в пам’яті. Згодом я провів два дні в маленькому готельчику навпроти.

Кілька років перед тим я відвідав Венецію, що вразила мене своїми пейзажами, історією та шармом міста, яке є частиною спадщини людства. Втім, Венеція своїм духом привертає багато туристів, що значно осучаснило її чарівливість. На противагу Венеції, Аннесі — містечко дуже затишне, дещо старомодне і геть невибагливе.

Проте зараз не йдеться про міста, в яких вода є невід’ємною потужною складовою, таких як Ріо-де-Жанейро, Гонконг, Берн, Амстердам, Женева чи Фос-ду-Іґуасу. Йдеться про міста, що використали свої водні природні надбання для міської акупунктури. Чи радше — аквапунктури.

Не слід забувати також і про міста, що забетонували свої канали, засипали річки і створили справжні екологічні катастрофи. Міста, що знехтували річками і продовжували їх плюндрувати, спричиняючи повені, забруднюючи їх стічними водами та сміттям. Відверте гребування та зневага до річок, що впливали на історію міста.

Проте є і такі міста, як Сеул, де старанно намагаються відновити річку Чонґечон. Чи Курітіба зі своїм проектом очистки річки Іґуасу від витоку до гирла. Адже не конче, щоб ці річки чи канали були великі. Наприклад, у Парижі відновили старовинний канал Сен-Мартен, улюблене місце прогулянок французької богеми. У німецькому Фрайбурзі центральні райони міста з’єднані між собою старовинною реінтегрованою системою маленьких каналів, що їх називають bäckle. Такі канальчики, сантиметрів по тридцять завширшки, розкидані всім містом.

Та й у тому ж Ліоні, на площі Терро, де гра води і світла створює неповторне «па-де-де» у таких звичайних місцях.

Я ніколи не забуду про друге життя, що його надали озерам, річок Белем, Баріґуї, Іґуасу і парку Прадера в Курітібі. Проте найкрасивішою аквапунктурою з усіх, що мені їх випало бачити, безперечно, була аквапунктура Копполи у фільмі «Від усього серця» (One from the heart), де він спроектував на мокрих вулицях міста псевдонеонову підсвітку Лас-Веґаса. Результат був приголомшливий: вигадана акупунктура вигаданому місту.

Карта мобільного пересування