Двадцять років "єврейської державності" в Україні, 1918-38

завізувати свого пашпорта до Київського Облвиконкому, що є щось ніби колишня

канцелярія губернатора, губерніяльне правління та губерніяльна земська управа, злучені в

одну цілість, та уявляє собою вищу адміністративну владу всієї Київщини. [...] З певним

сумом переступав я пороги величного будинку кол. Української Центральної Ради [...].

Велика юрба людей, стоячи в чергах перед окремими столами урядовців, полагоджувала

свої буденні справи. Переважаюча більшість урядовців – жиди, що навіть, нічого собі не

роблячи з безлічі прохачів, балакали між собою по-жидівськи. До прохачів зверталися

звичайно по-російськи, – української мови я не почув” 11. Нагадаю, що пропаґанда на всі

боки рекламувала півфіктивні КП(б)У, УСРР, нав”язуючи суспільній свідомості уявлення

про большевизоване українство.

Недоробки української історіографії тим відчутніші, що історіографії тих країн,

де розселювались євреї (Росія, наприклад), здебільшого витворили вже, і то ще у ХІХ ст.,

фундаментальні праці з їхньої внутрішньої історії 12. До років перестройки ці монографії,

звісно, перебували у бібліотечних спецфондах. Характерно, що ці праці як правило

знаходили серед єврейства активних критиків і ніякої вдячності.

9 Бикерман И.М. Россия и русское еврейство // Россия и евреи. Сб. 1 / Отечеств.

объединение русских евреев заграницей. Париж: YMCA-Press, 1978 [переизд. Берлин:

Основа, 1924]. С. 211. Цит. за: Солженицын А.И. Двести лет вместе. Часть ІІ. C. 201. Пор.:

Білінкис Лазар. Громадянська війна на Україні та євреї // Хроніка 2000. Вип. 21-22. К.,

1998. С. 234-251.