Двадцять років "єврейської державності" в Україні, 1918-38

місце (!; Андрій Річицький), для безпартійних 5 місць, решта – для КП(б)У 5.

Серед визначених вище обставин є важливіші й менш важливі. Комуністичний

тоталітаризм призвів до масового терору й голоду, але падіння режиму не вирішило всіх

проблем. Отже, голодомор і масовий терор принципово можливі лише за збігу кількох

обставин. Кожна з них сама по собі здатна призвести до національної катастрофи, але

треба усунути всі ці причини, щоб від лиха убезпечитися. Вибудовуючи з визначених

обставин певну ієрархію, знову зазначимо, що більш тривкий і глибиннний характер

мають саме міжнаціональні стосунки.

Це доволі парадоксально, але офіційна совєцька історіографія історії СРСР, тим

більше похідна від неї історіографія совєцько-українська явно недооцінювала ролі

єврейства, ба навіть її замовчувала. А ця роль була дуже велика, у деяких відношеннях –

можна сказати навіть – визначальна. Англійський автор 20-х років Ілер Беллок, наприклад,

писав про "єврейський характер большевицької революції", а то й просто: "єврейська

революція в Росії" 6.

Подібні думки одвідували не лише єврейських авторів, як–от, у першу чергу,

Даниїла Пасманіка, а й авторів російських. С.Маслов, наприклад, твердив:

"Распространенное выражение "жидовская власть" весьма часто употребляется в России,

особенно на Украйне и в бывшей черте оседлости, не как полемически задорное

определение власти, а как совершенно объективное определение ее состава и ее

политики". Тут "вкладывается двойной смысл: советская власть, во-первых, отвечает