Двадцять років "єврейської державності" в Україні, 1918-38

Волкоґонов твердив: «Это была сознательная ликвидация старой «ленинской гвардии».

Они слишком много знали. Ему [Сталінові. – С.Б.] нужны были самоотверженные

исполнители, функционеры более молодого поколения, не знавшие его раннего, прежнего»

48. Подібним чином і ліквідацію Балицького нам пояснили так: «[...] діяч, якого свого часу

М.Скрипник називав «гільйотиною України», своє відпрацював і мав зійти з арени. Він

надто багато знав і був причетний до таких подій, правда про які мала «небезпечний»

характер, а відтак приречена була відійти в небуття разом з тими, хто її міг явити» 49.

Нехай так можна пояснити ліквідацію наркома Ізраїля Леплевського, на час правління

якого в Україні припадає пік Великого Терору, ліквідацію тодішніх начальників відділів

УҐБ НКВД УРСР:

1-го відділу – Марка Амірова-Пієвського .

2-го відділу – Михаїла Джавахова та Давида Джиріна.

3-го відділу – Михаїла Александровського (Юкельзона), Давида Соколинського та

Владимира Стирне.

4-го відділу – Пейсаха Рахліса, Ашера Абуґова та Матвія Ґерзона.

5-го відділу – Ісаака Купчика та Віктора Блюмана.

6-го відділу – Якова Письменного і так далі.

Можливо. Але невже «мало знали» активні учасники репресій тодішні:

- оперуповноважений 1 відділення СПО, потім – т.в.о. начальника відділення 4

відділу УҐБ НКВД УРСР Борис Борисов-Коґан? Він був живий 1956 року, працював