Двадцять років "єврейської державності" в Україні, 1918-38

(копіярки) й комп"ютери, про що наші попередники не могли й мріяти. Це різко збільшило

продуктивність вчених. Ваговиту роль відіграло ознайомлення з модерними методами й

способами самих історичних досліджень.

Усі названі чинники призвели до того, що в найкоротший строк уявлення

суспільства про історичний процес в Україні кардинально змінилося, а його

переосмислення й розробка тривають далі.

Зовсім по-новому, у світлі нових джерел, уявляється буквально кожна історична

проблема. В офіційній совєцькій історіографії події після 1917 року висвітлювалися лише

в плані соціальних перемін, та й то глибоко схоластично. Крок ліворуч і крок праворуч

каралися жорстоко, і вчені ставилися до такого режиму з цілковитим розумінням: вони

звикли ходити лише маґістральною лінією. Але коли минув час, стало зрозуміло, що

модель соціальної революції, принаймні в старому її трактуванні, навряд щоб багато

пояснила.

Припустімо, перехід подієвого органічного процесу – через перелам – до

історичного процесу підсовєцького в загальних рисах ми вже розуміємо. Розуміємо як

розрив із традицією, драматичний, сповнений терору період, а терор розумієм як один з

1 Звичайно, українською мовою буде правильно – "жид", "жидівський". Ті, хто вимагає

відмовитися від цих слів, борються проти самої української культури, адже ці слова є у

словнику Грінченка, "Приказках і прислів"ях" Матвія Номиса і в Шевченка. Яке ж

становище титульної нації в цій державі? Нічого й казати, що в західних сусідів слово