Двадцять років "єврейської державності" в Україні, 1918-38

народности и еврейской массы. Они не подозревают даже, что они являются

могильщиками для сотен тысяч евреев» 45.

Досвід цієї державності треба вивчати спеціально ще й через її сутий трагізм,

адже в роки великого терору Сталін потопив її у крові. Містичним примусом вона мала

прямий зв"язок з не багато пізнішим голокостом. Загальновідома-бо фраза батька

Троцького: "Заварюють кашу Троцькі, а розхльобують її Бронштейни".

Нагадаю, що українська еміґраційна (неакадемічна!) історіографія, осмислюючи

явище єврейської держави, висунула концепцію "окупаційного режиму". Це відповідало

антиросійському соціальному замовленню західних ляльководів, але фактичний матеріал

вносить у цю концепцію суттєві корективи.

Імпортний характер мали державні форми, державний механізм, що творився у

Петрограді, а після перенесення столиці – у Москві. Але вожді прагнули світової

революції і свої столиці влаштовували, де пощастить: 9 листопада н.ст. 1918 року в Берліні

(Роза Люксембург з Лібкнехтом), 12 листопада н.ст. – у Відні і 16 листопада н.ст. – у

Будапешті (Бела Кун) 46. Потім почались іспанські події... Але територія територією, а

ментальність ментальністю. Для України імпортна була й марксистсько-ленінська

ідеологія, що лежала в основі цієї державності.

Що ж до людського складу управління, то тут справа виглядає інакше, складніше.

Наведені нижче матеріали показують, що партійно-державні функціонери здебільшого на

нашій території й народжувались. Така була спадщина імперської "черты оседлости", і